За ці роки, напевно, в кожного жителя міста з’явилася своя маленька історія, що пов’язує його з «Жовтою». Хтось вигідно продав квартиру, хтось познайомився з майбутньою дружиною, хтось «узяв на виховання» пухнасте цуценя.Навіть, якщо це абсолютна дрібниця, наприклад, купівля книжкової шафи, але це все одно картинка з нашого повсякденного життя. А ще є спогади, хороші й веселі. Про те, як ми, посміхаючись, читали рубрику «Червоний ліхтар», декламували вірші з «Мазні на паркані» або навіть були її дописувачами!
Ще досі пам’ятаємо:
Да будь я хоть негром преклонных годов,
Хоть глухонемым без ответа,
Украинский выучу только за то,
Що ним пише «Жовта газета»!
Це з неї, з «Мазні». Можливо, не дуже ввічливо та коректно, але в пам'ять врізалось! Отже, з Днем народження, «Жовта газето», пиши ще!
