Фото. Троє запеклих полтавських туристів за враженнями їздили в зимові Карпати, де 6 днів були в пішому поході.
Які спогади залишила мандрівка та що слід урахувати, вибираючись в зимові Карпатські гори, розповіли «Колу».
Фото надані Юрієм Репалом
Коли полтавці Юрій Репало, Роман Неділько та Олексій Сердюк зібралися відпочити від міської суєти та нарешті відчути справжню зиму, квитків на будь-які дні в бажаному напрямку вже не було.
– Залишились лише на 31 грудня та назад на 7 січня, – розповідає Юрій, мандрівник із багаторічним досвідом. – Їхали через на Івано-Франківськ з пересадкою в Києві. Оскільки в столиці у нас було чимало часу – аж до вечора, то ми прогулялись до ялинки. Столична центральна красуня нам не сподобалась, бо зовсім була не схожа на справжню ялинку.
Увечері туристи вирушили потягом на Західну Україну.
Північ, коли годинник відбиває 12, полтавці зустріли в потязі. Тоді якраз проїжджали станцію Шепетівка.
На новорічному столі у них не обійшлося без традиційних атрибутів: олів’є, мандаринів, шампанського.
Із Івано-Франківська полтавці рейсовим автобусом поїхали в напрямку Буковеля, де за пару кілометрів від цього курорту зійшли, щоб почати похід.
Початок – культове місце – гора Хом’як
Саме з неї полтавці почали зимову мандрівку в Карпатах. Потім хребет Синяк, полонина Блажів. Для одного з полтавців це був перший зимовий похід.
Це влітку на полонинах можна купити бринзи та молока, а зимою хіба переночувати в порожніх колибах і кошарах. Навколо тільки гори, вітер, сніг і іноді трапляються сліди диких звірів та таких же туристів, що люблять зимові походи.
– Ми чекали іншої погоди, але виявилось, що майже всі дні дув сильний вітер, видимість погана, на жаль, не вдалося побачити чимало гарних краєвидів, які відкриваються з вершин, – розповідає Юрій.
Один день чоловіки весь день провели без переміщення. Замети снігу по коліна, зарості альпійської сосни, що вважаються непрохідними, вітер та обмежена видимість, а ще втома – це далося взнаки, тому день відпочивали.
У колибах харчі від попередників
На ночівлю в Карпатах зазвичай можна зупинятись у колибах – хатинах, де топиться по-чорному.
– Посеред помешкання розводиться вогнище, димаря немає, дим виходить через отвір у стелі, хоча сніг і дощ у хатину не потрапляють, – розповідає Юрій.
У колибах є де прилягти, поїсти, а дах над головою – головне. А ще є змога висушити одяг, взуття. У деяких є навіть дрова від інших туристів, а ще якийсь харч, що комусь був зайвим і його залишили іншим мандрівникам.
– В одній натрапили на банку сала, але ми не стали її чіпати, бо у нас було вдосталь їжі, комусь, може, більше знадобиться національний продукт.
В іншій колибі довелось напинати намет, щоб у ньому тепліше спати, адже сирі дрова відмовлялись горіти і чаділи.
За день у снігах полтавські туристи долали близько 8 кілометрів. Для зимового походу в умовах снігових заметів це нормально, кажуть бувалі мандрівники.
Коли планували похід, прогноз показував, що в горах буде мінус19 градусів. А коли приїхали, то температура нижче мінус 7 не опускалась, навіть дощило.
Дід Іван – самітник серед синіх гір
На перевалі Столи, куди далі проліг шлях полтавців, є колишній притулок для туристів. Там живе літній чоловік – дід Іван. Його постійна компанія – коза та собака. Чоловік не до всіх привітний, може й вигнати, коли люди йому не до вподоби. Жалівся старий чоловік, що деякі туристи роблять шкоду.
Чоловік уже чимало років живе сам. До Буковелю по продукти та інше ходить пішки, а це кілометрів 6.
У цьому старому притулку можна заночувати, ніяких вигод, але дах над головою та можливість приготувати їжу й підсушити одяг, поспати є.
Полтавці залишили дідові Івану гостинців – вівсяних пластівців та цукерок.
Туристи з Буковеля просили випити
Окрім колиб, туристи зупинялись на нічліг і в кошарах. У цих будівлях улітку карпатські пастухи тримають худобу. Там є будиночок пастухів і сараї для тварин.
На полонині Плоскій коли полтавці відпочивали у кошарі, у двері завітали туристи з Буковеля. Їх привезли сюди, щоб показати закарпатський колорит.
– А чи не наливають тут? – спитали ті, зайшовши в кошару.
– А ви привезли, щоб наливати? – відповіли непроханим гостям полтавці.
На цій полонині було іти вже легше, бо сніг тут утрамбований снігоходами з Буковеля. Місцями пройденого маршруту відкривались чудові краєвиди гірськолижних спусків.
Із полонини відкриваються чудові краєвиди гірськолижних спусків, а іти було легше, бо сніг тут утрамбований снігоходами.
На Святвечір закарпатці колядують, на Різдво випрошують гроші
6 січня туристи спустились у селище Ясіня, що в Закарпатті.
Тут знайшли нічліг по 50 гривень. Але коли дійшло до того, щоб покупатись, господиня хати зажадала ще грошей. Та хлопці не поступались, бо житло ж зняли з вигодами.
Ґаздиня запропонувала у Святвечір розділити з її донькою та онуком обрядові страви. Але знову ж за доплату. Та полтавці не розраховували на додаткові витрати, а харчі в них іще були, тож голодні б не залишились. Але закарпатці однак запросили полтавців до багатого столу, уже без плати.
– Ми слухали колядок, діти спочатку підходили під вікно і питали дозволу колядувати. Співали надворі, а тоді заходили в хату, де господиня обдарувала грішми колядників. На ранок вже дорослі в національному одязі із трембітою теж співали обрядових пісень.
На Різдво полтавці якраз виїздили з Карпат. До них підбігали ряджені діти, вимагаючи грошей. На жителів селища вони не звертали уваги, просили грошей лише в чужих – туристів. В селищі Ясіня Рахівського району Закарпатття їх називають «мошкари».
Їжа і багаж
У поході полтавці смакували і кашею, і борщем, солодощами. Олексій хоч і наймолодший, але куховарити уміє добре. Він навіть насушив м’яса в дорогу.
На собі туристи з Полтави несли до 22 кіло спорядження та харчів.
Без чого не слід вирушати
– Без провідника чи бувалого, досвідченого туриста.
– Без карти, навігатора та компасу чи хоча б двох із цих речей. Хоча маршрути марковані, але для упевненості ці засоби не завадять.
– Оформленого маршрутного листа. Його відмічають у гірських пошуково-рятувальних служб. На випадок НП цим службам легше буде прийти на допомогу туристам.
– Спецмасок типу BAFF, вони не дають обморозити обличчя.
– Термобілизни та відповідного туристичного одягу, взуття та спорядження.
Збираючись у перший зимовий похід, треба витратитись на недешеве обмундирування, воно потім не раз прислужиться вам.
