Але вчора, після фіналу Кубку України (вітаю, «Динамо», до речі), подивившись вакханалію даунів-псевдовболівальників, вирішив, що це правило не таке ж вже і дебільне. Ось, вибачте мене, але якого х*я ти рагуль з Перепердівки ломишся на поле? Ламаєш ворота, робиш селфі з Суркісом, Шовковським? Яка в тебе до цього мотивація? Який сенс, посил, чи, як модно казати, «меседж»? Коли подібний випадок був після «Дніпро» – «Наполі» і деякі писали в соцмережах, що «это нормально», у мене ледь не стався когнітивний дисонанс разом батхьортом. А потім будемо питати: «Де наш безвізовий режим з Європою?», «Где, где… в …», так і хочеться у риму відповісти!
Знайти та знищити! Фото спільноти "Брутальний футбол"
А тепер повернемося до початку тексту (то має назву – рамкова композиція). Я, навіть будучи малим недотепником, розумів, що по газонах все одно ходити не можна, то – ататата! І якщо б про газони у парках громадського користування у мене в виникали сумніви: можна чи ні. То з приводу травички на головній футбольній арені країни – ні! Там – точно не можна! Чому, я дошкільням це розумів, а дорослі дяді та тьоті вчора цього не догнали. Тепер готуємося до захоплюючих сюжетів російських каналів про «зверства бушующей толпы бЭндеровцов на стадионе» та «карательную операцию хунты над воротами «Олимпийского», которые сломанные, были похожи на букву «М», как Москва. Совпадение!? Не думаю…»
