Ігор Сердюк.
Відтак, і голосувати повинен на території свого округу №148. Проблеми з вибором політичних партій я не маю, а от що до мажоритарників, то не хочеться підсунути своїм землякам свиню, у вигляді чергового обіцяльника, котрий після виборів одразу захворіє на амнезію й забуде інтереси округу. Отож цей невеликий пост присвячений проблемі вибору «свого» кандидата виборцем, що не живе на території округу. Думаю, що таких виборців у нас багато, тож хочеться поділитися своїм, нехай і аматорським, підходом до вивчення політичного пасьянсу на території округу. При цьому намагатимусь бути лаконічним і описувати тільки основні дії та міркування. Практично все, що я зробив, це вивчив інформацію про депутатів на сайті ЦВК та почитав їхні програми.
1). Ідея повністю покластися на рідних-друзів-знайомих, котрі мешкають в окрузі, мене не надто привабила. Адже вони минулого разу таки «стратили», повівшись на гречку від Володимира Пилипенка та обрали прихованого «рига», котрий голосував за закони 16 січня. З цих же міркувань одразу викреслюю для себе цю нехорошу людину, котру виховання заважає назвати більш сутнісно.
2). Одного викреслили, залишається 16 кандидатів. На моє глибоке переконання, депутат-мажоритарник повинен проживати на території округу від якого балотується, щоб знати його проблеми, щоб не відірватися від народу та періодично дивитися в очі виборцям. Ті, хто живуть, скажімо, у Полтаві, й балотуються в Хоролі чи Лубнах – йдуть у ВРУ заради влади, адже не балотуються за місцем свого проживання через високу конкуренцію. Інакше кажучи, вони шукають собі місце, з якого простіше стартувати в сите життя українського політика. Таких депутатів на окрузі десять: Микола Біляєв (Диканський р-н), Микола Вацковський (Полтава), Володимир Іванов (Київ), Костянтин Іщейкін (Полтава), Олег Коробов (Полтава), Олег Перепелиця (Гадяч), Олександр Рудяк (Київ), Ігор Сірик (Полтава), Сергій Федченко (Полтава),Олександр Трухін (Дніпропетровськ).
3). Залишилося 6 кандидатів: Мирослав Боговик, Василь Коряк, Віктор Новіков, Юрій Саковський, Вячеслав Трембач, Юрій Чеверда.. Тепер саме час поглянути на їхню політичну орієнтацію. На перший погляд, вона мене влаштовує, оскільки серед них немає висунутих від «регіонів» (тих же «опозиційних блоків») чи комуністів. Однак, біографічні відомості вказують, що Вячеслав Трембач є членом Комуністичної партії, тому я його для себе викреслюю. Тут також потрібно глянути чи балотувалися кандидати на виборах 2012 року і від якої партії. Названі вище не балотувалися, але знаходимо цікаві відомості про відсіяних раніше. Наприклад, Микола Сірик у 2012 р. балотувався від комуністів, його тодішня програма сповнена «антибуржуазної» риторики і спрямована на пошуки виходу «з глухого кута капіталістичного раю». Тепер же його програма говорить про «величну європейську націю» і закінчується гаслом «Слава Україні!». Висновки тут зайві.
4. Далі можна почитати програми кандидатів. Якщо коротко, про мої дуже вже суб’єктивні міркування.
Програма Василя Коряка окремі пункти запозичила з його попередньої програми. Все гарно і патріотично, так само критикується «нова влада» (цього разу інша), однак нічого конкретного, що стосується саме округу не пропонується.
Програма Мирослава Боговика тішить ще менше. Її добра половина слово-в-слово повторює програму Андрія Березюка з округу №116 (Львів), інша являє собою набір загальних фраз. Така тенденція дуже непокоїть, й інші кандидати, відсіяні вище, «здирали» свої програми в інших. Це може означати вірність партійним ідеалам (Боговик представляє «ЗАСТУП»), однак мажоритарник має представляти виборців, а не бути сліпим знаряддям в руках партійної верхівки. Або ж це може означати, що кандидат полінувався докласти зусиль до написання програми (ніхто ж не читатиме?), а «позичив» її в іншого. Чи буде працювати такий кандидат, і чи не захоче «позичити» ще щось?
Віктор Новіков («Народний фронт») взагалі не спромігся написати програму як таку, це – кілька гасел і все, які виглядають жалюгідно, наприклад, на фоні програми його колеги по партії з округу №149 Андрія Реки.
Найбільш продуманими виглядають програми Юрія Саковського і Вячеслава Чеверди, останній звертає хоч якусь увагу на конкретні місцеві запити, а не зосереджується виключно на глобальних речах.
Які ж висновки я зробив для себе після вивчення матеріалів ЦВК? Я таки істотно обмежив коло претендентів-мажоритарників на свій голос, але разом з тим і пошкодував про анонсовану відсутність графи «проти всіх». Ну що ж. Час іще є, і може з’явиться якась нова інформація…
