Кормак Маккарті – один з класиків американської сучасної прози. Письменник, який велику частину життя живе на різні ґранти та стипендії, рідко дає інтерв’ю і любить більше проводити час у компанії вчених, ніж літераторів, час від часу випускає романи, що стають предметами обговорень як критиків, так і масового читача.
Кормак Маккарті (фото – telegraph.co.uk)
Роман «Дорога» Маккарті опублікував у 2006 році. На даний момент це остання з написаних ним книг ( прозаїк працює над романом «Пасажир», але невідомо, коли вона вийде у 81-річного автора).
У 2007 році за цю книгу Кормак отримав Пулітцерівську премію – одну з найповажніших нагород в США у літературі та журналістиці. А через два роки, у 2009-ому, її екранізували з Вігго Мортенсеном у головній ролі.
Обкладинка книги (фото – msbeckleysblog.wordpress.com)
Як і «Пристрасті по Лейбовіцу» Волтера Міллера-мол., про яку я вже розповідав у одній з минулих публікацій, роман постапокаліптичний. Людей залишилося зовсім небагато, і всі вони постійно перебувають у пошуках їжі. У повітрі і скрізь на землі лежить попіл, від якого пейзаж довкола робиться ще депресивнішим. Невідомо, що стало причиною цьому всьому – скоріше за все, ядерна катастрофа – але в результаті винищено більшість людства, звірів і рослин. Люди або знаходять залишки від збереженого роками продовольства, або їдять подібних собі.
Протягом усього роману двоє героїв – батько і син – йдуть на південь, сподіваючись, дістатися моря. Мати хлопчика, не в силі змиритися з тим світом, яким він став тепер, покінчила життя самогубством. Подорож наражає героїв на небезпеки – на їхній дорозі можуть трапитися бандити чи канібали – але вони все одно йдуть на південь, ризикуючи своїми життями (якими б вони не були). Всі пожитки батька з сином вміщуються у колишній візочок із супермаркету. Для того, щоб подорож сприймалася сином як певна гра, батько говорить йому, що вони «хороші хлопці» і мають «нести вогонь». Бандитів і канібалів він називає «поганими хлопцями».
Чи вистачить у них сил і наполегливості, щоб дійти до моря?
На саму ідею книги його надихнула подорож з восьмилітнім сином. Йому ж Кормак і присвятив свою книгу.
Кадр з фільму (фото – sodahead.com)
Маккарті – дуже своєрідний письменник. З одного боку, він наполегливо працює над текстами (над романом «Саттрі» письменник загалом працював майже 20 років). З іншого боку, така скрупульозність не заважає йому порушувати правила англійського правопису: Кормак не визнає знак «крапка з комою» (а хто визнає?), не ставить тире при діалогам і ставить/не ставить апострофи, коли йому заманеться (don’t або dont – залежить від настрою автора).
До речі, британське видання The Times у 2010 році поставило «Дорогу» на перше місце у списку «100 кращих художніх і науково-популярних книг за останні 10 років». А самого Маккарті останнім часом називають імовірним кандидатом на отримання Нобелівської премії з літератури.
Апокаліптичний світ роману Маккарті (фото – geektyrant.com)
Критики говорять про нього як про одного з чотирьох найвеличніших американських письменників нашого часу. А голлівудські режисери знімають за його романами фільми. У 2007 році брати Коени екранізували книгу Маккарті «Коні, коні…». Вийшло кіно «Старим тут не місце», який того року отримав «Оскара» як «Кращий фільм року».
Цитата: «Він знав одне – дитина була його порятунком. Сказав собі: ”Якщо він не творіння Господнє, значить, Бога ніколи не було”».
