Американська наукова фантастика у 60-х роках ХХ століття вже проминула свій «золотий вік», проте все ще доволі потужно розвивалася. Цей час подарував літературі багато видатних імен. Одне, з яких – Філіп Кіндред Дік.
Філіп К. Дік (фото – theguardian.com)
Про цього письменника я вже розповідав у одній з попередніх публікацій. Твори американця наскільки продумані і водночас оригінальні, що з початку 80-х голлівудські режисери постійно екранізували той чи інший текст Діка.
Власне, сам автор – не взірець для наслідування: чисельні розлучення, наркотики (особливо, амфетамін) – це створювало не надто позитивний образ Філіпу і водночас вкорочувало йому життя. Проте за свої 53 роки Дік створив цілі світи і шари реальності, які не кожному дано осягнути.
Обкладинка книги (фото – only365words.com)
Один з таких світів постає перед читачем, коли він бере до рук роман «Чи мріють андроїди про елетроовець?», який вперше побачив світ у 1968 році. Атмосфера книги доволі похмура. Земля після Завершальної світової війни спустошена. На ній панує радіоактивний пил, який поволі вбиває живих створінь, біологічних видів з часом стає все менше. Проте ООН стимулює людей переселятися на інші планети, утворюючи там колонії. Кожній людині для допомоги в іншому світі дарують андроїда.
Ці істоти вже мало чим відрізняються від людини. Їх створюють з допомогою генетичної інженерії. Проте мозок у них все таки штучний. Андроїдам не можна перебувати на Землі. За це їм загрожує знищення, щойно їх тут знаходять.
«Присиплянням» (а по суті – знищенням) андроїдів займаються спеціальні люди в поліційних управліннях – мисливці за преміальними. Вони не мають сталої зарплати, а гроші отримують в залежності від кількості «приспаних» ними андроїдів. Щоб відрізнити справжню людину від механізму, над ним потрібно провести тест (в якому досліджується, наскільки респондент може переживати, тобто виявляти емпатію).
Одним з таких мисливців є Рік Декарт. Його мрія – купити собі велику живу тварину. Колись він мав справжню вівцю, але та померла, тому він змушений доглядати за штучною (механізованою). В суспільстві, яке живе на планеті Земля, саме володіння домашньою твариною підвищує статус людини в суспільстві в очах інших (те саме, що зараз робить дорогий мобільний телефон чи автомобіль).
Плакат з екранізаії (фото – cinefilos.it)
І от Ріку випадає «джек-пот»: вісім андроїдів втікають з Марсу на Землю. Двох із них застрелено, але шість ще перебувають в розшуку. Якщо він знайде їх і «приспить», то отримає шість тисяч доларів і змогу купити (хоча б в кредит) якусь велику тварину. Андроїдів потрібно нейтралізувати протягом доби, доки вони не змогли далеко втекти. Проте ще нікому з мисливців не вдавалося цього зробити.
Декарт розпочинає полювання…
Як зазвичай і відбувається у книгах Філіпа К. Діка, створений світ надзвичайно детально продуманий. Купа різних дрібниць, майбутнє, насичене технологіями, які не надто допомагають зробити життя простішим, а лише все ускладнюють, постійна безнадія і десь далеко – мрії, які навряд чи можна буде реалізувати – все це можна знайти у цього фантаста.
З цікавого: пристрій, який програмує роботу мозку на певний режим (депресія або бажання подивитися телевізор, продуктивна робота або бажання слухатися свого чоловіка – режимів тисячі), недосконалі тести, які не завжди можуть допомогти в розпізнаванні людини й андроїда, що ще більше ускладнює роботу читача, догляд за тваринами як найбільша мета чи не кожної людини.
Кадр з екранізації. Сумний світ майбутнього (джерело – denofgeek.com)
У 1982 році режисер Рідлі Скотт зняв за мотивами роману (правда дуже переробленого) фільм «Той, що біжить по лезу бритви». Роль Ріка Декарта виконав молодий на той час Гаррісон Форд. Фільм не був успішний в прокаті. Проте згодом він став культовим і наразі вважається №1 серед науково-фантастичних фільмів усіх часів та народів.
Цитата: «Тестом чи ще якось. Дізнатися усі подробиці, які видають «Нексус-6». Я складу звіт, вчені корпорації внесуть зміни в структуру ДНК заплідненої яйцеклітини і будуть вирощувати її в нових умовах. Тоді ми отримаємо «Нексус-7». Потім твої друзі навчаться «ловити» нашу нову продукцію, ми, в свою чергу, внесемо чергові зміни. І так буде продовжуватися до тих пір, поки не з'явиться андроїд, абсолютно ідентичний людині, тільки підробка».
