Здавалося, що майже немає місць, які б залишилися незаймані людиною. Проте мандрівники час від часу спростовують цей міф, відкриваючи для себе та світу все нові й нові маршрути куточками дикої природи України.
Доторкнутися до прекрасного світу тварин, прогулятися неораним степом, відчути під ногами білосніжний пісок та прохолодні хвилі Чорного моря можна на найбільшому українському острові Джарилгач, територія якого відноситься до Джарилгацького національного природного парку.
Маяк, спроектований Гюставом Ейфелем. Фото Ольги Матвієнко
Острів-півострів Джарилгач
Острів знаходиться у Каркінітській затоці Чорного моря приблизно за сім кілометрів від міста Скадовськ Херсонської області. Від материка його відділяють води Джарилгацької затоки.
Проте цікаво, що острів часто може «змінювати» свій статус, перетворюючись на півострів. Джарилгач має видовжену форму і на заході продовжується піщаною косою, яку від «великої землі» відділяє тонка протока, яка іноді пересихає. За два кілометри від цього місця знаходиться курортне містечко Лазурне.
Дорогою із півночі на південь острова трапляються неглибокі озера. Обхід – обхід по грязюці, а можна прямо через воду
В озерцях живуть актинії
Загальна протяжність острова близько 42 км, із яких широка частина зі степом тягнеться на 26 км, а його піщані коси пролягли у море на загальну довжину 19 км. Із півночі на півнів ширина острова 4,6 км, а коси взагалі завширшки від 430 до 30 метрів. Площа – 62 квадратних кілометри.
У траві безліч павуків, серед яких отруйна чорна вдова
Звичайно, абсолютно незайманим острову залишитися не вдалося. Найбільш трагічні роки – кінець 30-х, коли острів виокремили із території Чорноморського заповідника і там випасали худобу зі скадовських колгоспів. Це призвело до знищення великої кількості рослин та часткового перетворення острова на пустелю. Згодом Джарилгач відновився і наслідки безвідповідальної діяльності людини там майже не відчутні.
Безлюдним його не назвеш, хоча постійних поселень немає. На узбережжі зі сторони Скадовська облаштований пляж із кількома будиночками та торговельними точками. Більш-менш впорядкована територія для відпочинку і біля маяків у східній частині острову, де в відпочивають із наметами. Кілька будиночків для відпочивальників є на південному березі. Багато їздять сюди на один день покупатися і побачити дику природу.
Місце відпочинку дорогою із середини острову на схід до Маяків
Зважаючи на вміння українських бізнесменів робити гроші, нічого не вкладаючи у справу, варто чітко уявляти картину, яка вас зустріне на «українських Мальдівах» (саме так рекламують острів в Інтернеті та «зазивали» у Скадовську чи Лазурному). Обіцяють білосніжні пляжі, прозору воду, стада тварин, які ходять ледь не по голові. Насправді – вода прозора із великою кількістю медуз зі сторони відкритого моря, пляж із дрібними мушлями та двометровою смугою водоростей зі сторони затоки.
А щодо дикої природи, то щоб її справді побачити доведеться заглибитися вглиб острова на багато кілометрів. І це вже абсолютно інша справа й інший відпочинок.
Пішки по острову
Отже, вирішивши зануритися у світ дикої природи і обравши для знайомства острів Джарилгач, зважте на кілька факторів.
Перший – мала кількість питної води. Усього на острові три артезіанських свердловини. Поповнити запаси ви зможете біля причалу в Глибокій бухті, куди припливає один човен, інший зі Скадовська йде до маяків, де також є джерело. Дістати води можна також у лісівників у середині острова, або ж біля будиночків для туристів, на південному узбережжі.
Другий – харчування. У Глибокій бухті, де облаштований пляж, можна замовити обід, але враховуйте ціну та мобільність пересування, якщо вже вирішили добре ознайомитися із островом.
Із власного досвіду: поїздка на острів зайняла чотири дні – дорога та два дні пішого переходу. Шлях розпочали ввечері, прибувши зі Скадовська у Глибоку бухту. Перейшли на південне узбережжя, де влаштувалися на ночівлю. Наступного дня вирушили по береговій лінії до маяків, де перейшли косу (там її ширина близько 100 метрів) і влаштували ночівлю, а вранці від маків вирушили дорогою через центральну частину острова назад до Глибокої бухти.
Їсти готували за допомогою газових пальників, на двох витративши два невеликих газових балона (по 230 грамів). Основні прийоми їжі – ранок та вечір (макарони швидкого приготування, супи із тушонкою), вдень мали перекус із консервами, енергетичними батончиками, ковбасою. Завважте, що на першу ночівлю зупинилися із 4 літрами води – приготували вечерю та сніданок, заварили кави – тож наступного ранку вирушили в дорогу всього із кількома ковтками води на двох, а запас змогли поповнити лише у будиночках для туристів за три з половиною години дороги. Це при тому, що цілий день було хмарно і прохолодно.
Третій нюанс – комарі. Місцеві жартують, що так то їх немає, а після дощу можуть швидко наплодитися. Цей факт перевірити не змогли, але комарів на острові мільярди. Тож враховуйте – у наметі повинна бути гарна вентиляція, аби і спати було не жарко із закритим входом, і комарі не з’їли. І остерігайтеся вмикати у темряві ліхтарик. Потурбуйтеся про спрей або крем від комах. Він згодиться і під час денного переходу через центральну частину острову, адже комарі у високій траві обабіч дороги теж не дають проходу.
Комарі на наметі
Четвертий нюанс – взуття. Зауважте, що острів піщаний. Понатирати ноги взуттям, у яке набивається пісок, дуже легко.
Що можна побачити
Рухаючись вздовж берега ви вдосталь налмилуєтесь морем, різнокольоровими медузами та чорною грязюкою, яка булькає під берегом.
Грязюка, до речі, одна із туристичних принад острова. Їй приписують цілющі властивості. По суті – це перетравлена мікроорганізмами морська трава камка, приправлена великою кількість йоду, брому та сірководню. Запах збиває з ніг, але бажаючих підлікувати суглоби це не зупиняє. До речі, зі сторони Джарилгацької затоки узбережжя вистелене висушеною камкою. Цей матеріал використовують для термоізоляції при будівництві або як органічне добриво.
Камка
Але найголовніше, чому варто піти вздовж моря, – дельфіни, які припливають погрітися у теплому мілкому, попід берегом, морі.
Дельфін білобокий
На сході острову розташовані вже згадані раніше маяки. Один із них, встановлений 1902 року, вже не діє, але конструкція вражає – його, кажуть, спроектував на замовлення підприємця Скадовського сам Гюстав Ейфель, а виготовляли каркас у Парижі.
Чи не найцікавіше починається за кількасот метрів від берега углиб Джарилгача. Рівний, неначе блюдце, острів всипаний величезною кількістю солоних озер. Тут їх близько 200. Влітку багато із них пересихають, вирізняючись на фоні трави сіруватими плямами із вологим мулом. Тут зустрічаються зграї птахів – кілька видів чайок, журавлі, чаплі, а також хижаки.
Олені
Природне розмаїття острова значно постраждало від діяльності людини, яка особливо відзначилась на багатстві фауни. Ще десять років тому тут бігати табуни диких коней – тарпанів, сьогодні ж їх радше побачиш на фотографіях. Але і без цього за кількагодинну мандрівку ви зустрінете безліч тварин, головне тримати фотоапарат із гарною оптикою напоготові, адже тварини дуже лякливі і тікають, навіть коли до них ще кількасот метрів.
Чи не найбільше – оленів. Рідше зустрічаються муфлони – барани із величезними рогами. Є також лані, кабани, зайці, лисиці, єноти. Останні, особливо в не туристичний сезон, можуть приходити до людей на запах їжі.
