Сьогодні у Краєзнавчому музеї презентували книги двох полтавських істориків – «Полкових городов обивателі» та «Місто Полтава в Румянцевському описі Малоросії 1765-1769 років»
Над книгою науковець працював 6 років
Якщо перша книга, молодого науковця Ігоря Сердюка, розповідає при життя українців у переважно полкових містах Чернігівщини, то друга, підготовлена Юрієм Волошиним, доктором історичних наук, присвячена виключно Полтаві.
«Місто Полтава в Румянцевському описі Малоросії 1765-1769 років» вийшла в київському видавництві за фінансової підтримки Канадського інституту українських студій. З книги можна дізнатися про перепис полкового міста Полтави, який проводили в 1765-1769 роках. В історію він ввійшов, як Румянцевський опис Малоросії, бо в Україні його проводив граф Петро Румянцев, президент Малоросійської колегії.
Планували переписати навіть гусей
– Це найповніший з усіх здійснених у XVIII столітті переписів населення. Перепис був непересічним явищем, бо про нього згадує навіть Котляревський у «Енеїді», – каже Юрій Волошин. – Гортаючи сторінки книги читач ніби опиняється у полковому місті XVIII століття, прогулюється старовинними полтавськими вулицями. Книга містить інформацію про топографію міста, розташування громадських споруд і вулиць, кількість дворів, їхні розміри та населеність.
Переписували все: вік, стан здоров'я, склад та розміри родин, географію походження й соціальну належність, майно, економічну діяльність. Не переписали лише козацьку старшину та духовенство. Вони йшли окремими списками, про них і так всі знали. Очевидці згадували, що хотіли переписати навіть гусей та іншу худобу, але згодом передумали.
У середині ХVIII століття в Полтаві та передмісті жило майже 9 тисяч населення. Переважна більшість серед них – жінки.
Купити книгу поки що можна тільки в Києві
Румянцевські перепесчики змінили назви полтавських вулиць із непристойних на милозвучніші
Тож, як називалася вулиці у Полтаві до 1765 року, нині невідомо. До нас дійшли вже видозмінені назви, як то Криловська, Білушенкова, Преображенська, Іудинська тощо.
– Можливо, вулиці й не носили вульгарних чи сороміцьких назв, а були занадто немилозвучними, тож Рум’янцев і дав вказівку змінити назви, – зазначив автор.
Найпоширенішою хворобою був сифіліс
Кількість жінок значно перевищувала чоловіче населення. Дітей у сім’ях в середньому було по 3 – 5, але й смертність дитяча була дуже високою. Діти мали більше шансів померти до 5 років, аніж вижити.
– Яка була середня тривалість життя точно не скажу, але дожити до того віку, коли в тебе народяться правнуки було майже нереально, – зазначив Волошин.
Щодо хвороб, то найчастіше в описі значилося, хворий невідомо на що, хворий через старість. Відомою та найпоширенішою була так звана «французька хвороба», а простіше кажучи – сифіліс. Дуже поширеним було це захворювання не лише серед міських жителів, а й серед селян. Особливо розповсюджувалося в період воєн.
Автор працював над книгою 6 років, вона вийшла накладом у 500 примірників. Купити її можна в Києві в магазинах та на книжкових ринках. Середня ціна – 53 гривні.
–У Полтаві, можливо, кілька примірників закупить книжковий супермаркет, якщо розрахується з боргами перед видавництвом, – зазначив науковець.
