Таким для «Ворскли» та полтавських фанатів є сербський Іван – Йован Маркоскі. Після останньої гри цього сезону стало зрозуміло, що 34-річний гравець може піти з команди.
Фото: ФК "Ворскла"
Дев’ять років провів у полтавському клубі креативний півзахисник. 257 матчів та 19 голів. Проте не про статистику йдеться. Це був один із найконтактніших гравців полтавського клубу. Із уболівальниками на каву – запросто, на зустріч із дітьми з підшефного «Ворсклі» інтернату – перший на черзі, коментар журналістам – навіть після програшів та невдалих ігор – будь ласка.
До речі, Йован дуже переймався через невдачі команди. Ледь не зі сльозами на очах потім думав, як можна було зіграти по-іншому. Міг допомогти порадою і своїм партнерам та іншим працівникам клубу. Для нього не існувало «Ворскли» – команди, «Ворскли» – молодіжної команди, «Ворскли» – юнацької команди, офісних працівників «Ворскли», працівників тренувальної бази тощо. Для нього поняття «Ворскла» було визначенням другої родини. Про зіркову хворобу цьому балканському гравцю нічого було невідомо.
Його знання англійської мови стало колись у нагоді під час виступів «Ворскли» у Лізі Європи. Ну хто б ще підказав нашим, що від них хоче стюард стадіону в Белфасті :)
Переживав Йован і за Україну та Полтаву, робив це щиро (маю чудовий приклад, але це була особиста розмова, тому не буду, як кажуть, виносити на широкий загал).
Мабуть, усі полтавські вболівальники пам’ятають, як Василь Сачко головою забив вирішальний гол у фіналі Кубка України-2009. Та варто лише пригадати, хто за секунду до цього завдав того самого удару, який Пятов не зміг, як слід, відбити.
Бувай, Йокі, хоча сподіваюся, що це неправда, і ти залишишся.
