А як щодо Полтави? Наскільки по ній «розмазаний» маскульт? Щоб це уяснити, варто лише пройтися її вулицями, вдивляючись у кожне лице, у кожну вітрину, вивіску, варто лише перегортати останні альбоми з фотоапарату (часто крізь них можна побачити щось нове), варто лише запитати в знайомих «Що для вас тут маскульт?», і почути абсолютно різні точки зору.
Думок багато, адже як-не-як, культура і мистецтво, якими б вони не були, для кожного на свій смак і на своє розуміння даного поняття. Та, як і все у світі, наш маскульт має дві сторони медалі: позитивний і негативний вплив. На мою думку, в кожному суспільстві є масова культура, проте в різних умовах, рівнях і конотаціях. На перший погляд, що в Полтаві масового? Це насамперед те, що вона запозичує у когось: кінотеатри, клуби, торгові центри по типу столичних, піцерії та суші-бар, стилізовані під національну кухню (у нас таких багато), різні конкурси краси, школи моди чи візажу, рингтони із популярних пісень на музичних каналах, масові перегляди серіалів, завужені штани у жінок, мода на круті глянцеві журнальчики про «звьозд», навіть та сама кава із трубочкою увійшла в Полтаву, як ніж у масло. Загалом, як кажуть, куди люди – туди й ми.
Та це ж лише поверхня, а скільки всього «нашого» таїть Полтава по підвалах та інтернетах, скільки всього на слуху витає сарафанним радіо, скільки всього підкорює чи дратує людину з маси. Сюди безперешкодно ввійдуть і хітові «Сен-Тропе» (у яких уже є фанати , і не виключено, що це переросте у субкультуру), Артем Лоїк, «Принципова зміна», відомі всьому місту «Magnum-opus» чи «ЧГК». Навіть бібліотеки і книжкові клуби Полтави працюють за девізом: пересічний споживач масової культури - наш клієнт, його потреби формують наші послуги, а ми формуємо осередки масової культури.
Окремо і в принципі дуже суперечливо бачу в масовій культурі зразки на маргіналіях із народною. Полтава завжди відзначалася особливим патріотизмом, а тому такого багацько. День міста, галушки, сала, вишиванки, олімпійський день, велодень, виконавці народних і патріотичних пісень – чи можна це вважати площиною масового? Щодо цього я зустріла таку думку з негативною змістом: «Це шароварщина у чистому вигляді, дешеві "патріотичні" пісеньки про Україну-неньку, Наталія Май, всілякі нещирі колективи і естрадні виконавці, типу Ігоря Години». Я згодна з цією думкою не повністю, оскільки, яким чином розрізнити тоді чистий порив патріотизму і дешевий попит на народні образи, бо зараз так модно.
Дуже важливо говорити не лише про суто маскульт як явище в Полтаві, а й про канали його поширення. Думаю в даному випадку Полтава не дуже відрізнятиметься від інших міст. Звичайно, це ЗМІ та реклама, як первинна ланка до наступного каналу - різних закладів комерційного характеру. До них належать, як бізнес дешевого характеру без смислу та духовної значимості (різні лавки в ТЦ, шаурма в «ларьках») та елітарний. Останнім я б назвала такі центри масової культури, як «Львівська кав’ярня», «Сто доріг», «Муза-бар», звичайно, вони експлуатують вже давно відомі образи, проте саме в цих закладах здійснюються масовізація полтавської культури.
Одна освічена знайома мені сказала: «Справжня масова культура Полтави на фазі мистецтва однорідна і збирає навколо лише певні суспільні прошарки. Мені, у порівнянні зі Львовом, не вистачає фестивалів кіно, якихось показів короткометражок. Якихось хабів. Можливо, також не вистачає оупенейрів, виставок. І більше вуличної музики!». Я думаю, з цією думкою варто погодитися як з основною. Бо, як би ми не пручалися масовій культурі, без неї нецікаво, нудно, без неї будь-яке місто не місто, без неї немає, в кінці кінців, контрасту для вищої елітарної культури. Утім, зразки маскульту відіграють свою величезну роль у житті суспільства, водночас, як і суспільство формує свій маскульт. Це необоротний процес.
