21 березня в пивниці «Сто доріг» відбувся творчий вечір Анастасії Дмитрук. Вона – поетеса, автор вірша, який став посланням, гаслом, піснею. У квітні 2014 року солісти литовського хору музичного театру Клайпеди на його слова написали музику, заспівали та відзняли кліп. В народі пісню одразу нарекли «гімн вільних народів».
Відео з Настею, а згодом кліп не на жарт обурили прихильників «русского міра» та «русской вєсни», і вони розходилися всіляко «відповідати» їй у відеозверненнях та соцмережах, прозою, віршами, піснями… Оскільки запитань у вірші не звучало навіть риторичних, і не було названо жодного адресата, тож зачепило промовисто.
Никогда мы не будем братьями…
Сьогодні ці слова могли б влучно доповнити зміст нашого гімну.
– Цього вірша я написала, коли почалися розстріли на майдані, – говорить Настя в паузі між читанням. – Агресія була чужою і незрозумілою. І, коли весь світ підтримав Україну, сусід, що найгучніше проголошує братство, посміявся і потоптався по нашій революції і втратах. Тоді я написала вірша про різницю між нами. Одразу отримала безліч листів. Від росіян вражала агресія і відкрита ненависть. Вони себе впізнали, значить вони себе такими вважають. Були ті, що підтримали, дякували, погоджувалися. Здивувало хамство Юрія Лози. Наскільки в людини відсутня самоповага і гідність, якщо чоловік втричі старший звертається до дівчини таким чином. Можеш мене не поважати, але себе поважати ти повинен. Їхні репери читають в камеру російський мат і відчувають себе такими класними, бо так смачно відповіли. Ось вона вся братська любов.
Ніяк не реагую. Мене вчили на ображених не ображатися
– Був один вірш «…никогда ты не будешь братом мне, потому что ты мне сестра». Він (автор) – поет їхній. І на перший погляд нормально, все красиво, рима.., але зміст смішний просто. Він прийде на мою війну, захистить своєю простреленою груддю… Так приходь! Іди на передову, в донецький аеропорт і воюй зі своїми співвітчизниками – такий смішний. А так нормальна була відповідь, професійна.
Україна моя у вогні
– Я почала писати ще в шкільні роки. Про кохання в основному писалося. А вже коли революція відбулася, змінилися інтереси, емоції, переживання, почала писати громадянську лірику, написала «Никогда мы не будем братьями». Коли в нас війна, важко відволіктися і писати про квіти, бо ти бачиш хлопців у госпіталях, у військових частинах, на полігонах, хвилюєшся, турбуєшся, слухаєш новини і живеш цим, пишеш для них і про них.
Вы меня так легко полюбите… Я Ваш праздник, Ваша весна
Поетеса презентувала збірку «Верните нам наше небо», до якої окрім творів про війну, героїв, волонтерів і зрадників увійшла любовна лірика. Тепло полтавці сприйняли вірш про Надю Савченко та кліпи на ті вірші, які стали піснями.
– Із співачкою Тетяною Піскарьовою ми познайомились в Ірпінському шпиталі. Вона почула, як я читала «Расскажу тебе о любви» нашим хлопцям. Вірш їй сподобався, надихнув, і через два тижні вона презентувала мені пісню. Пізніше з режисером Владом Кочетковим ми записали кліп, в якому знявся справжній воїн АТО. Після зйомок він повернувся на схід. Це історія про тих, хто на передовій і в тилу вірить, чекає і всім серцем любить.
Щира, з творчою зачіскою, дає автографи лівою рукою, посміхається коханому, який супроводжує її в турі, обіцяє видати другу збірку і приїхати до Полтави вже з нею.
