Кілька десятків ковалів з Полтавщини та Києва зібралися у Миргороді, де 22 серпня відбувся Український ковальський фестиваль ножових майстрів.
Станіслав та Роман працювали разом із Петром Федорякою в «Кузні Петра». Фото Ольги Матвієнко
Таку назву фестивалю дав його організатор Петро Федоряка, коли ініціював його вперше у 2013 році. Тепер справу чоловіка продовжує його дружина.
– Минулого року фестиваль не відбувся, бо Петро Вікторович загинув на Сході захищаючи країну. Але його ідеї живі, і він говорив, що ми воюємо не для того, щоб усі плакали, а ми повинні усі робити свою справу і робити її якнайкраще, – розповіла Валентина Федоряка.
Фестиваль відкрили вшануванням полеглих. За час протистояння на Донбасі загинули шестеро ковалів – Петро Федоряка із села Трудолюб Миргородського району, Андрій Дрьомін з Тернополя, Дмитро Назаренко з Кременчука, Андрій Козюбчик з Кривого Рогу, Сергій Рибченко з Нікополя, Григорій Матяш з Києва.
Сонячний годинник, виготовлений на першому ковальському фестивалі. Фото Ольги Матвієнко
Читайте також: В Опішні відроджували традицію готувати борщ у глиняному горщику (ФОТО, ВІДЕО)
На святі, який цього року, на жаль, відбувся без його засновника, ковалі віддали шану мрії Петра Федоряки.
– Петро хотів, щоб Миргород був містом сонячних годинників, додавши цим миру, сонця і тепла місту. Перший годинник вже встановлений у центрі міста, – зазначає Валентина Федоряка.
Годинник, який кували усім миром прямо на святі, складається із 22 деталей. В окремих кузнях ці деталі виковували по кілька ковалів, потім їх з’єднають разом. Планують виготовляти по годиннику щороку.
Вирішили продовжити на святі ще одну традицію, яку зберігав Петро Вікторович, – кування весілля. Кажуть, що крім священика тільки капітан корабля і коваль могли засвідчити шлюб. До нього і йшли молоді, як до найбільш віруючої людини на селі. У «Кузні Петра» в Трудолюбі зберігаються п’ять своєрідних свідоцтв тих шлюбів, які скував Петро Федоряка. Тепер цю традицію зберігають його колеги – Станіслав та Роман.
– Вважалося, що коли коваль закував вогнем і водою, то щастя з’єднане на віки: «Те, що з’єднав Сварог, те не роз’єднати», – розповів Станіслав . – Молодятам дарувався гак, на який вішали колиску. Також кували залізне коло – сварог, на якому вибивали ім’я пари. Його залишають в кузні, як свідоцтво.
Володимир і Людмила Хорольські скували шлюб. Фото Ольги Матвієнко
Засвідчити кохання по-ковальськи на святі вирішили дві Миргородські пари. Разом із ковалями вони символічно скували разом два серця.
– Ми вирішили, що такий шанс дається не всім, обряд дуже старий. Дуже добре, що традицію продовжують, – поділилися враженнями від обряду молодята Володимир і Людмила Хорольські.
Валентина Федоряка говорить, що головна ідея фестивалю в Миргороді – залучити якомога більше молоді, показати, що є справжня чоловіча робота, якою і родину можна прогодувати, і отримувати від такої праці задоволення.
Ковалі кують деталі сонячного годинника. Фото Ольги Матвієнко
Для тих, хто хотів спробувати свої сили, обладнали «Дитячу кузню», де навіть найменші гості фестивалю пробували викувати скобу. До речі, таким чином долучалися до благодійної справи – викувані у Миргороді скоби відправлять у зону проведення АТО, де їх використають при будівництві бліндажів.
Інша мета фестивалю – популяризація ковальської справи та прославлення кузень, про які ніхто не знає. У планах проведення у Полтаві великого фестивалю, на якому представили б усіх майстрів ковальської справи з Полтавської області.
