Геннадій Сікалов – голова ОСББ на вулиці Ляхова, 12-А, директор ДП НАК «Надра України» «Полтаванафтогазгеологія». Уже не один рік бореться в судах за збереження підприємства «Полтаванафтогазгеологія», яке свого часу приносило багатомільйонні прибутки в казну держави. Одружений, виховує трьох дітей. Відкритих справ на Геннадія в суді немає.
Сікалов переконаний, що основним забарвленням майбутніх виборів міського голови має бути особиста совість. Тому дуже важливо вчасно і правильно реагувати і громаді, і журналістам на будь-які підкупи людей майбутніх кандидатів.
Добрі наміри розбиваються об стіну бюрократії та нерозуміння з боку влади
На рахунку Геннадія Анатолійовича багато добрих справ. Проте дуже часто благородні наміри розбиваються об бюрократичну стіну. Зокрема, поки що тимчасовим фіаско закінчилися спроби Сікалова збудувати козацьку церкву в селі Кротенки на місці переправи Петра І.
– На той час там стояла дерев’яна. Згодом її перебудували на кам’яну, а 1917 року більшовики розібрали церкву, цеглу використали на будівництво туалетів у сільській школі. Але фундамент від храму залишився. Ми створили в Кротенках церковну громаду, подали всі необхідні документи для отримання дозволу на будівництво. Тогочасний голова райдержадміністрації не дав дозволу, мотивуючи тим, що це землі заповідного фонду. Тоді громада надіслала запит у Київ, де відповіли, що насправді ці землі не входять до заповідного фонду, – розповідає кандидат у мери Полтави. – Проте Полтавська районна державна адміністрація й досі дозволу на роботи не надала. Хоча мешканці села зібрали 400 підписів на підтримку будівництва церкви. Тільки-но нам дозволять, ми готові приступити до зведення храму, адже проект розроблений, гроші за нього заплачені.
Схожа історія 2008 року була у селі Веприк, де сім’я Сікалових взялася за реставрацію церкви, яка не функціонувала. Було заплановано, що храм належатиме Київському патріархату. Як українець, Геннадій Сікалов переконаний, що Україна має право на єдину автокефальну православну церкву, де служба проводиться зрозумілою для всіх рідною мовою.
– Після того як був відновлений купол, з’явився священик із Комсомольська, який почав переконувати, що церква належить Московському патріархату, хоча вона вже була передана Київському. Майно почали відбирати, на жаль, сили виявилися нерівними, влаштовувати міжконфесійні війни я не захотів і відступив. Наскільки мені відомо, Київський патріархат віддав Московському будівлю для подальшого відновлення. Після того я там не був, тому чим завершилася справа, невідомо. Хоча відновленню храму сприяли саме ми.
Також ГО «Останній бастіон», яку очолює пані Світлана, дружина Геннадія Анатолійовича, планувала побудувати парк поколінь та церкву навпроти Кротенківської сільської школи. Місце було обране не випадково, по-перше, там знаходиться ВАТ «Полтавське», яким опікується ГО, по-друге, нині там замість парку ростуть чагарники.
– Ми хотіли, щоб своє дерево посадив кожен випускник та першокласник школи. Проте вже півроку чекаємо на дозвіл сільради, – резюмував Геннадій Анатолійович.
«Моя сім’я заробляє гроші наполегливою працею»
– Мені кошти міського бюджету не потрібні для власного збагачення, а цікаві лише для облаштування міста. Якщо стану мером, то не буду триматися за крісло, щоб украсти кількасот мільйонів. Моя сім’я живе за кошти, які заробила сама своєю працею. Я вдячний Богові, що в мене вдома дружина та діти, які розуміють суть наполегливої праці та завжди мене підтримують, – розповів Геннадій Анатолійович.
У планах Геннадія Сікалова після того, як стартує офіційно передвиборча кампанія, зустрітися з полтавцями, щоб донести суть своєї програми.
Як справжній патріот, він вважає, що за свою державу варто воювати, відстоювати її незалежність як від зовнішніх окупантів, так і від представників влади, які готові зустрічати цих окупантів із хлібом-сіллю.
Нині Геннадій Сікалов позапартійний, проте не відкидає того, якщо в Україні з’явиться партія націоналістичного спрямування, яка дбатиме про Україну та добробут громадян, він обов’язково стане її членом.
