Обкладинка книги (фото – foxword.livejournal.com)
Американський прозаїк Філіп Кіндред Дік прожив усього 53 роки. Але за цей час він створив скільки творів, які виносять мозок, що став культовим автором для багатьох поколінь шанувальників наукової фантастики. Періоди неймовірної продуктивності (по 67 сторінок на день) і творчого застою, наркотики, амфетаміни та антидепресанти – все це впливало і на його творчість, і на здоров’я. Але попри залежності і розлади, Дік створив небачені світи, в яких досліджував нашу реальність і намагався вийти за її межі.
На жаль, слава прийшла до автора вже перед смертю у 1982 році. Тоді режисер Рідлі Скотт знімав «Той, що біжить по лезу» за романом Діка. Пізніше кіно визнають кращим науково-фантастичним фільмом всіх часів. Вже потім до творів американця звертатимуться режисери Пол Верховен («Згадати все»), Стівен Спілберґ («Особлива думка»), а героїв Діка гратимуть Том Круз, Метт Деймон, Кіану Рівз, Ніколас Кейдж та багато інших голлівудських зірок.
Роман «Убік» Філіп написав у 1969 році. Це слово походить від латиського «ubiquity» – всюдисущість, повсюдність. Читач взагалі мало не до кінця книги не розуміє, що взагалі воно означає, хоча кожен розділ починається з реклами якогось товару (кави, дезодоранту, пива), який називається «Убік».
За сюжетом, дія книги відбувається в недалекому майбутньому. Людство технологічно розвилося і може заморожувати мозок людини (у випадку смерті тіла), для того, щоб мати змогу час від часу говорити з померлим (так зване напівжиття).
Серед людей з’явилися особи з особливими здібностями – телепати (читають думки), прогнозисти (бачать майбутнє і кілька його альтернатив). Для противаги їм природа дає іншим людям анти здібності: антителепати і антипрогнозисти глушать таланти перших. Утворюються спеціальні компанії, які роблять бізнес на використанні таких особин.
Одна з таких захисних організацій (де працюють люди з антидібностями) відправляє 11 своїх співробітників на колонію на Місяць для виконання особливо серйозного завдання. Подорож покаже цим захисникам, наскільки нестабільною може бути реальність і наскільки суб’єктивним є все наше сприйняття.
Філіп К. Дік (фото – tasteofcinema.com)
Спочатку читач просто слідкує за цікавим фантастичним сюжетом. Але чим далі Дік веде своїм текстом, тим більше починаєш заплутуватися і не розуміти що відбувається. У деяких моментах зупиняєшся перед текстом і дивуєшся, наскільки легко читача обвели навколо пальця. Цей американець – майстер із руйнування буденності довколишнього світу, який грається зі сприйняттям, мов з дитячими кубиками.
Роман не піддається візуалізації. Саме тому ніхто ще не екранізував його, хоча французький режисер і Мішель Гондрі брав на себе цю місію. Але деякі сучасні голлівудські фільми таки використали ідеї з роману: «Укорінення» (Inception), «Вихідний код», «Ванільне небо».
Книгу варто читати. По-перше, сюжет її доволі захопливий і напружений. А, по-друге, нашу реальність варто час від часу брати під сумнів і намагатися зануритися глибше за органи відчуттів. Інакше можна потонути у буденності.
Цитата: «З ящика для посуду Джо дістав ніж з нержавіючої сталі і почав відгвинчувати замок своїх дверей.
– Я подам на вас до суду, – сказали двері, коли випав перший гвинт.
– Ніколи в житті ще не судився з дверима, – сказав Чіп. – Але думаю, що зможу це пережити».
