Подібна ситуація нещодавно була у Миколаївській області, коли в жахливих умовах для натравлювання тримали трьох ведмедів. Зоозахисники почали розголошувати цю інформацію, після чого ведмеді зникли. Зверення захисників були і на ім’я Президента та інших високих чиновників. Фото з muzamachova.blogspot.com
Як виявилося, ведмедя на підприємстві тримали для так званого натравлювання мисливських собак.
– Собак по дві-три заганяють у вольєр до ведмедя чи вепра і вони вчаться нападати, не боятися. Це потрібно для того, щоб собаки були підготовані, коли виходять з мисливцем на полювання. Якщо, наприклад, мій собака зустріне вепра чи ведмедя, я не хочу щоб ведмідь розірвав мого пса. Тому це потрібно, – впевнений місцевий мисливець.
Існують навіть ліцензовані так звані тренувально-дослідні станції, де таким чином "тренують" мисливських собак. В Україні такий вид мисливських тренувань існує, можна сказати, офіційно.
Вивчивши питання, з’ясували, що на так звані "змагання", які влаштовують регулярно в Україні в різних місцях, приїздять мисливці з усіх куточків, і навіть інших країн. Вони також влаштовують тоталізатор, ставлять ставки на те, яка з тварин переможе. Тварини у клітках гинуть, ведмеді чи вепри можуть розірвати собаку. І мета, якою прикриваються любителі подивитися на таке "дійство", не має підґрунтя. Як зазначають зоозахисники, ці собаки, яких "тренують", потім ніколи не стикаються на природі з ведмедем чи вепром. І необхідності в такому тренуванні немає. Робиться воно задля сумнівного видовища та грошей.
Зоозахисники з багатьох країн протестують проти такого знущання над тваринами. Адже ведмедям, яких тримають для натравлювання, відрізають кігті, тримають на ланцюгу, щоб він не розірвав тварин, яких на нього натравлюють. Часто тварина живе в жахливих умовах і просто гине, змушена протягом всього часу відбиватися від свори мисливських псів. Та заклики зоозахисників припинити таку страшу практику не особливо знаходять відгук у міліції та на вищих рівнях. За словами волонтерів, мисливці – це часто і є можновладці, люди, які мають кошти, і скарги розбиваються об ігнорування з боку влади.
Проте є заповідники, де врятованих з полону тварин лікують та повертають до життя. Щоправда цих тварин можна забрати від попередніх господарів лише через суд.
Також відомо про позитивну практику у Києві, коли зоозахисна організація виграла суд проти у держагенства лісних ресурсів щодо притравочних станцій.
