Також у Полтаві
Наприкінці 1941 року відновив роботу Полтавський історико-краєзнавчий музей. З початку 1942 року його директором став колишній в'язень сталінських таборів, Костянтин Мощенко. У березні 1942 року при музеї було відкрито художньо-промислову школу з відділами: килимарським, ткацьким та народної вишивки. Значну частину устаткування та виробів розграбували німці, а після капітуляції Німеччини їх вивезли до США.
У березні 1942 уперше за багато років без штучних ідеологічних нашарувань, хоч і за згодою німців, в уричистій обстановці були відзначені Шевченківські свята.
18 квітня 1942 року на вулиці Котляревського відкрилась художня майстерня з 12 робітниками. Окрім цього, ще існувала і художньо-декоративна майстерня, де працювали 33 робітники.
На початку 1943 у Полтавському театрі працювало 285 осіб постійного складу, в тому числі 75 хористів й 45 оркестрантів. Такого чисельного колективу він не мав ні до, ні після війни.
По вул. Шевченка 29 відразу після вступу німців до Полтави відкрилась приватна їдальня
На вул. Жовтнева 20, раніше вул. Олександрівська 20, під час окупації знаходилась столова закритого типу, де харчувалися виключно вчителі-пенсіонери
У будинку музеї В. Г. Короленка в Полтаві деякий час мешкав гебітскомісар Маттерн, який розпоряджався майном музею як своїм.
