Новий календар прийшов на зміну Юліанському, що діяв з початку 45 року до н.е. Потреба внести зміни виникла через те, що до 16 століття в календарі «набігла» різниця в 10 днів порівняно з астрономічною датою.
Згідно з нововведенням Папи Римського Григорія XIII, одразу ж після 4 жовтня 1582 року року настало 15 жовтня. Цей варіант календаря, з вилученням 10 днів, прийняли в Італії, Франції, Іспанії, Португалії та Речі Посполитій.
В 1583 році Григорій XIII направив Константинопольському патріарху Ієремії ІІ посольство з пропозицією перейти на новий календар. Наприкінці 1583 року на соборі в Константинополі пропозиція була відкинута, як не відповідна канонічним правилам святкування Великодня.
В Українській Народній Республіці григоріанський календар було введено з 16 лютого 1918 року. Цей день став вважатися як 1 березня 1918 року. Закон про це було ухвалено 12 лютого 1918 року (за старим стилем) на засіданні Малої ради, пише uk.wikipedia.org.
У Росії григоріанський календар введено в 1918 році декретом Раднаркому, згідно з яким після 31 січня 1918 року слідувало 14 лютого.
Російська православна церква і деякі інші православні церкви не прийняли григоріанський календар, тож і далі користуються юліанським календарем.
