Чоловікові комфортно в своєму автомобілі Фото Ніни Король– Як там нагорі? – часто питають у Сергія сусіди.
– А як там унизу? – відповідає він.
– Яка там погода, в небесній канцелярії? – не відчіпаються допитливі.
– Обережно, бо розчавлю, не помічу, – так жартує Сергій, коли знайомі вже набридають подібними розмовами.
Люди часто кличуть молодого чоловіка дядею Стьопою, діти дивляться з відкритим ротом на велетня і просять дістати горобчика з дерева, пише газета "Коло".
Нині 25-річний Сергій Артемчук живе в Полтаві, він приватний підприємець. Родом із Машівки.
У родині Артемчуків усі не низькі на зріст, мама та тато десь під 1,85 метра, брат – 1,93, дві сестри такі ж приблизно, як батьки.
– А от прадід мій був ковалем, а це ж була перша людина на селі, – говорить Сергій. – Він був дуже високим і дужим. Сергій народився четвертою, найменшою дитиною в Артемчуків, вагою і зростом не відрізнявся від інших дітей. Але ріс швидко.
– Проблема із одягом була завжди, тим паче в батьків не вистачало грошей так часто купувати нові речі, тож доношував усе від старшого брата, – каже чоловік. – Брат на шість років старший.
Досі одягтися та взутись для полтавця – чимала проблема.
Та він призвичаївся одяг шити, один кравець майже всі речі шиє Сергію на замовлення.
– Бачили б ви моє пальто, вам одягтись і укритись би вистачило, – жартує Сергій.
А от про розмір взуття розповів майже анекдотичну історію.
– Прийшов я у військкомат, а там люди специфічні ж. Питає мене жінка у віконці: «Який розмір взуття носиш?».
– 51-ий.
– Та я про взуття питаю, наполягає працівниця військкомату.
І так спитала разів з п’ять.
– Петровичу, ти бачив такого придурка, розміру взуття назвати не може! – дивувалась жінка до свого колеги.
Переконалась, що Сергій носить 51-ий, коли побачила підошву його черевика.
У Сергія 51-й розмір ноги Фото Ніни КорольКупити потрібну пару туфель коштує гривень на 200 дорожче, ніж таку ж, але меншого розміру.
– Завжди, скільки я ріс, пам’ятаю, була проблема із взуттям, бо мого розміру не було якраз, а завжди був менший на одиницю, – констатує Сергій.
Кросівки раніше хлопець міг купити частіше в секонд хенді. Нині в магазинах купити бажаного розміру – не проблема, можна замовити, і привезуть.
Із баскетболом не склалось, хоча пропонували тренуватись у Росії
У школі через зріст хлопця дражнили Бурулькою, певний час Сергій навіть комплексував. А тоді сором’язливий школяр побачив, що на високого задивляються дівчата. Та Сергій довго соромився знайомитись із ними.
Нелегко юнакові довелось у 10 класі, адже родина переїхала з Машівки в Полтаву. У російськомовній школі серед міських дітей треба було завойовувати авторитет. Коник Сергія, як виявилось, був у почутті гумору: як тільки учасник КВН виходив на сцену, у залі вже сміялись. Хоча в навчанні довелось підтягнутись, отримував і двійки. Потім став «хорошистом».
А ще педагоги бачили у стрункому юнакові баскетболіста, волейболіста, одним словом, професійного спортсмена. Але хлопець себе там не знайшов, хоч мав певні успіхи, у спортшколу ходив.
– У 13 років мені пропонували жити і тренуватись у Росії, але батьки не пустили, більшою мірою через здоров’я, з серцем було не все гаразд, а спорті постійні навантаження, – каже полтавець. – А в університеті команда філологічного факультету перемістилась із сьомого на третє місце з моїм приходом.
Сергій уже років п’ять не грав у баскетбол, за роботою часу немає. І чесно зізнається, що зріст у цих видах спорту не головний.
– У нас був Віталик «Бешений», зростом може 1,60, але класно грав, до ніг вантажі прив’язував, так і ходив постійно, – каже про колегу по команді Сергій.
Тож спорт спортом, а в студента Артемчука викладачі педагогічного університету помітили голос широкого діапазону. Тож Сергій став учасником хору «Жива вода». Із колективом представляв область у палаці «Україна» в столиці.
У біографії Сергія Артемчука було кілька місяців занять у модельній студії, куди пішов із товаришем, більше, щоб познайомитись із дівчатами, аніж заради кар’єри.
Серед теперішніх хобі – автомобілі, він з дитинства любить машини.
Високому чоловіку комфортно в «Ланосі»
Їздить Сергій у власному «Ланосі». Авто підходить йому за багатьма параметрами (ціна, зручність тощо). Але найбільше тим, що в «Ланосі» багато місця для водія.
– От «вісімка» також має для високих людей вдосталь місця, а «Волга» тісна для таких, як я, – констатує полтавець.
У громадському транспорті добре Сергію хіба що у високих автобусах.
– У тролейбусах та «Богданах» б’юсь головою, коли вони стрибають по дорозі, – каже чоловік. – Їжджу, нагнувши голову.
Рожева мрія – дім під Полтавою і четверо дітей
Не менше чотирьох дітей хоче мати Сергій Артемчук.
– Нас у батьків четверо, і це добре, – говорить він. – Дім під Полтавою, газони, ялинки...
Для себе вирішив, що добре, коли діти починають рано працювати, як він, – у 15 років. Тоді мають уявлення про гроші.
– У мене був період безгрошів’я, а перед цим чимала зарплата і багато друзів, – згадує чоловік. – Залишились лише справжні, ті, кому потрібен не заради грошей.
У Сергія є кохана дівчина, з якою збирається одружитись.
– Як тільки Марина дошиє рушник, тоді й весілля буде, – всерйоз каже Сергій. – Уже половину вишила, мабуть, дуже хоче за мене заміж.
Щоб поговорити віч-на-віч з Сергієм, треба піднятися на бордюр Фото Ніни Король– Вибачте за нескромне запитання… – поширена фраза тих, хто вперше бачить Артемчука.
– 2,07 – випалює він, заздалегідь знаючи суть.
