За чим жалкуєте, що було за часів Радянського союзу і змінилося чи немає зараз?
 | Ольга – За стабільністю. Я застала союз у дитинстві, знала що кожного року поїду і в піонерський табір, виросту , вступлю до інституту, безкоштовно вивчуся. Була впевнена, що буде стабільна робота. Оце все й виражається в таких життєвих установках. |
 | Михайло, 57 років – Я жалкую за якістю продуктів. Молоко сметана, масло, ковбаса, печиво, хліб – усе було без ГМО, пальмової олії, сої, натуральне. А дефіциту чи черг я не дуже відчував. Порядку більше було. |
 | Полтавка – Жалкую за продуктами нормальної якості, нині споживаємо все не таке, як було тоді. Раніше вироблялося все по ГОСТу, було смачним і без домішок, нині їмо не знаємо що. Через неякісні продукти потім алергії й різні болячки. |
 | Анатолій, 60 років – Тоді була визначена ціль у житті. А пізніше люди, які направляли на цю ціль розмили її, вона виявилась фікцією. А в повсякденні, в побуті нині не гірше. Бо в мене не було доступу до всього, тобто знайомств потрібних, блату. Все життя при Союзі простояв у чергах за продуктами та речами. А ще ми в молодості були весь час зайняті, направляли нас у колгоспи по вихідних. Людині неможливо було відпочити нормально на вихідних, спланувати відпочинок із сім’єю. А ті направлення в колгоспи на сільськогосподарські роботи – вони нічим були не виправдані, вважаю не потрібно було так робити, бо людині не залишалось часу на власне життя, проблеми створювались штучно. |
 | Михайло Шамян, тренер – Були плюси й тоді, й нині. Тоді жили за залізною завісою. Вважаю, що було краще життя, хоч був дитиною за Союзу. Система освіти та охорони здоров’я була кращою. Нині в школах «беспредєл». Продукти неякісні, дорогі, недоступні. Кращі уми їдуть за кордон. Мені лікарі тричі переробляли руку, яка була поламаною. |
 | Юрій Шавиро, тренер з теквондо – У молоді немає ідеалів, ідеї. Забрали старе, а нового натомість нічого не дали. Жалкую, що нині дітей віддають займатись англійською, комп’ютерами тощо, а про здоров’я в суспільстві мало дбають. Діти все менше захоплюються спортом, фізкультурою, стали слабкі, легко травмуються. |
 | Віктор – Яка б тоді не була тоталітарна система, але був соціальний захист населення, людину праці держава захищала лікарняні, відпустки оплачувані. Нині це є не скрізь. Хоча медицина й тоді була платною, гроші треба було платити. А ще в повсякденні жалкую за продуктами, які були при Союзі. Зараз дітям страшно давати те, що купуємо в магазинах, смак ковбаси, морозива не той. |
 | Микола Стеклянкін – Є жаль лише за стабільністю. А так в побутових речах ні за чим не жалкую. |
