Полтавці жалкують за радянською смачною їжею та визначеністю в житті

Дозвілля
Ніна Король7 листопада 2010 о 17:05684 Kolo.poltava.ua (Новини Полтави) Полтава, вул. Фрунзе, 65 +380532613245 Полтавці жалкують за радянською смачною їжею та визначеністю в житті
Опитування. У день річниці Жовтневої революції «Коло» вирішило дізнатися, чого не вистачає полтавцям з радянських часів.


За чим жалкуєте, що було за часів Радянського союзу і змінилося чи немає зараз?



































Ольга

– За стабільністю. Я застала союз у дитинстві, знала що кожного року поїду і в піонерський табір, виросту , вступлю до інституту, безкоштовно вивчуся. Була впевнена, що буде стабільна робота. Оце все й виражається в таких життєвих установках.
Михайло, 57 років

– Я жалкую за якістю продуктів. Молоко сметана, масло, ковбаса, печиво, хліб – усе було без ГМО, пальмової олії, сої, натуральне. А дефіциту чи черг я не дуже відчував. Порядку більше було.
Полтавка

– Жалкую за продуктами нормальної якості, нині споживаємо все не таке, як було тоді. Раніше вироблялося все по ГОСТу, було смачним і без домішок, нині їмо не знаємо що. Через неякісні продукти потім алергії й різні болячки.
Анатолій, 60 років

– Тоді була визначена ціль у житті. А пізніше люди, які направляли на цю ціль розмили її, вона виявилась фікцією. А в повсякденні, в побуті нині не гірше. Бо в мене не було доступу до всього, тобто знайомств потрібних, блату. Все життя при Союзі простояв у чергах за продуктами та речами. А ще ми в молодості були весь час зайняті, направляли нас у колгоспи по вихідних. Людині неможливо було відпочити нормально на вихідних, спланувати відпочинок із сім’єю. А ті направлення в колгоспи на сільськогосподарські роботи – вони нічим були не виправдані, вважаю не потрібно було так робити, бо людині не залишалось часу на власне життя, проблеми створювались штучно.
Михайло Шамян, тренер

– Були плюси й тоді, й нині. Тоді жили за залізною завісою. Вважаю, що було краще життя, хоч був дитиною за Союзу. Система освіти та охорони здоров’я була кращою. Нині в школах «беспредєл». Продукти неякісні, дорогі, недоступні. Кращі уми їдуть за кордон. Мені лікарі тричі переробляли руку, яка була поламаною.
Юрій Шавиро, тренер з теквондо

– У молоді немає ідеалів, ідеї. Забрали старе, а нового натомість нічого не дали. Жалкую, що нині дітей віддають займатись англійською, комп’ютерами тощо, а про здоров’я в суспільстві мало дбають. Діти все менше захоплюються спортом, фізкультурою, стали слабкі, легко травмуються.
Віктор

– Яка б тоді не була тоталітарна система, але був соціальний захист населення, людину праці держава захищала лікарняні, відпустки оплачувані. Нині це є не скрізь. Хоча медицина й тоді була платною, гроші треба було платити. А ще в повсякденні жалкую за продуктами, які були при Союзі. Зараз дітям страшно давати те, що купуємо в магазинах, смак ковбаси, морозива не той.
Микола Стеклянкін

– Є жаль лише за стабільністю. А так в побутових речах ні за чим не жалкую.

Категорії:

Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter