Мрії мають збуватися, я завжди так вважала. Тому на перший же свій більш-менш серйозний заробіток купила щеня породи різеншнауцер уже для своєї дитини. Файя, так звали собаку, стала подружкою не тільки для сина, а й для мене на довгі роки. Про те, аби в домі з’явився ще хтось хвостатий, не могло бути й мови. Адже наша подружка дуже ревниво ставилася до когось стороннього. Але, як у романі – потім з’явився він.
У справах редакційних я потрапила в дім родини полтавських художників Маркар’янів. І чи то аура там настільки позитивна, чи то зірки так вдало для когось (хоча я знаю, для кого саме) розташувались, але я взяла у них кошеня. Маркар’яни знайшли покинуте кошеня на вулиці.
Мале, бридке, вредне створіння з калічними лапками (вроджена вада) і з вампірським виразом обличчя (саме обличчя, а не мордочки!) стало жити в мене. Про це я пожалкувала відразу ж, коли принесла його додому. Бо в домі з’явилась істота, котра все псувала, не давала спати, намагалась все понадкушувати.
Зрештою, назвали кота Зоріком (на честь забороненої в Україні марки пістолета «Зоракі»). Спеціалісти по котячих породах нам підказали, що Зорік, скоріш усього, є представником породи російська блакитна кішка. І, очевидно, кошеня викинули на вулицю через його вроджені вади. А ветеринари, оглянувши, нарахували у нього тільки на голові п’ять травм. Іншими словами – хтось кошеня дуже старався вбити…
Пройшов рік. За цей час котик зрозумів, що він не є альфа-істотою в домі, дуже подружився із собакою, став достатньо вихованим та дуже красивим. А тоді в мій дім прийшло горе – тяжко захворіла собака. Я не буду розповідати, що це значило для моєї родини, бо хто це пережив, зрозуміє, хто ні – не повірить ніяким словам. Я хочу розказати про інше. В останні кілька годин життя його старшої подружки кіт пролежав біля неї, буквально обнявши за голову. Що думав він, що хотів? Може, рятував собаку, а може, прощався. Я реаліст і ніколи не вірила в усілякі казкові якості тварин, якими наділяють їх люди, але я бачила це на власні очі! Як і те, наскільки важко кіт потім переживав смерть Файї.
Тож, користуючись нагодою, хочу звернутися до людини, котра, незважаючи на свої старання, так невміло вбивала це кошеня: дякую тобі, добра людино, ти подарувала мені спілкування з однією із найкращих істот у світі.
