Полтавка, побувавши у Києві, зустрілася з Крістофером Ламбертом та Софі Марсо

Софі Марсо, Крістофер Ламберт та режисер Алан Монне.

Софі Марсо і Крістофер Ламберт Фото Надії Мороз-Ольшанської Саме вони презентували нову картину Монне, що стала фільмом-відкриттям фестивалю - «Картахена». На всі запитання, що виникли в журналістів, зірки відповіли на прес-конференції. Там побувала полтавка Надія Мороз-Ольшанська. Як виникла ідея цього фільму? Алан: Ідея виникла в поєднанні двох джерел: по-перше, це книга, яка називається «Людина біля ліжка» французького автора П’єра Колера, і це серіал, який знімали декілька років тому, де дія відбувається в Колумбії. А дія в серіалі відбувається у Франції – і виникла ідея поєднати Колумбію, місто Картахена, з подіями, які описані в цьому романі. І щодо якихось артистичних, творчих джерел, задуму, то це такі речі, які я не в змозі пояснити. Щодо вибору акторів, то мені здається, що саме ця творча пара зможе якнайкраще відобразити і зіграти таку любовну історію. А чи відразу погодилися зірки зіграти в Вашому фільмі? Алан: Здається, так. Звичайно, можете запитати у них. Що найскладніше було для Вас в цій ролі? Софі: Під час роботи над роллю дійсно було багато пошуку. Для мене ця роль досить болісна, бо у фізичному плані моя героїня не може рухатися, а я, як актриса, звикла грати своїм тілом. Але водночас в цій нерухомості був певний ключ до мого персонажу. Долаючи нерухомість, користуючись якимись іншими акторськими засобами, я знайшла її. Тобто ця болісність зіграла на користь мені. Крістофер: Ви знаєте, мене вів і мною керував режисер. Спочатку, мені дуже сподобався сценарій і роль. Я дуже уважно його перечитав. А вже потім,  коли йшла робота над моєю роллю, то я повністю довірився режисеру, і вже зовсім не відчував себе собою, а кимось іншим. – Як Ви ставитеся до старого покоління зірок Франції і чи нові актори знайшли нові фарби? Софі: Я не песимістка, і я вважаю, що і зараз є такі ж великі актори як Торкі, як Софі Лорен, але зараз кіно стало набагато різноманітнішим, його стало більше в кількісному плані, і воно дуже різне. Важко у всьому цьому потоці розібратися з акторами і з усім, напевне. Іноді в цьому морі важко відділити справжнє від несправжнього, великих акторів від менш видатних, комерційне і некомерційне. Тобто є якась надмірність, і кожен десь сам в підсвідомості робить цей вибір пріоритетів. Раніше була одна Софі Лорен і була якась відстань між нею та іншими, а зараз – багато просто акторів,  і хороших також чимало. – Крістофере, у Ваші молоді літа хто з зірок був для Вас кумирами, символом жіночності? Крістофер: Коли я тільки починав дивитися кіно – воно було іншим, і не було такого всюдисущого телебачення. Ми йшли в кіно як на якесь свято, чекаючи чогось особливого. Тоді дійсно ходили дивитися на зірок, зірки стояли на першому місці. А зараз глядач ходить дивитися не так на зірок, як на сам фільм. У першу чергу в основу почали ставитися оригінальність задуму і його втілення, радше ніж зірки. Коли я починав ходити в кіно, то я ходив на Алена Делона, на Бельмондо, на Катрін Деньов. Тобі ми ходили дивитися на акторів, на дійсно великих зірок, а тепер людей більше приваблює історія. Хоча б подивитися на фільм «Аватар», де немає якогось видатного актора, але там є певна подія і певні персонажі, не такі й відомі, вони синтетичні. Зараз шукають чогось іншого, ніж раніше. Я вважаю, що шкода. Шкода, бо добре, коли є герої і люди намагаються їх наслідувати. Я пам’ятаю, в мої часи були герої і були антигерої. Тепер такого нема. Софі Марсо шукала героя фільму, а знайшла кохання – Софі, чи пам’ятає Ваше перше враження від зустрічі з Крістофором Ламбертом? Чи сподобався він Вам одразу як чоловік? (з 2007 року Софі Марсо живе в громадянському шлюбі з Ламбертом - прим. ред.) Софі: Я вперше його побачила на етажерці з книгами, на фотографії. Тоді я шукала, як режисер, акторів для свого фільму. І потрібен був мені якраз актор на певну роль. Зрозуміла, що ось це якраз він. Це сталося не для одруження, не для шлюбу, а для фільму. – Софі, наскільки Ви забобонна акторка? Чи в Вашій професії це недозволена розкіш? Софі: Так, звичайно, я дуже уважно спостерігаю з всім, що відбувається навколо. І, напевне, кожна деталь є знаком і щось означає, тому я дуже ретельно стежу за всім тим, що відбувається, і це є дуже важливим. Перша зустріч з людиною – це відчуття і така енергетика, яка створюється між людьми. Якщо я бачу тривожні знаки, то я прислухаюся і приглядаюся до людини ближче. – Софі, у Вас скоро День народження (17 листопада 1966 року – прим. автора). Чи будете святкувати? Як ставитесь до свого віку, у чому секрет Вашої молодості? Софі: Я люблю це свято, бо для мене воно означає перехід, певний етап зрілості і я люблю відчувати себе різною в різні періоди свого життя. І я не хочу залишатися осторонь свого життя, я хочу проживати його, відчувати всі процеси. У героях фільму є щось від характерів Марсо та Ламберта – Софі, Крістофере, як на Вас вплинули герой/героїня фільму? Чи перейшло щось в реальне життя? Софі: Я не знаю, хто більший і довший шлях – чи я до своїх персонажів, чи персонажі до мене. Коли я граю, інколи сама не знаю – хто на кого впливає. Мої персонажі чимось схожі на мене, тому я йду саме на ці ролі. Крістофер: Так, я б теж сказав, що якісь герої інстинктивно тебе приваблюють, бо ти в них відчуваєш щось від себе. Але треба певним чином позбуватися штампів і звичок, коли ти починаєш помічати, що ти вже бачив і робив це в попередній роботі. Режисер тебе скоригує. А якщо уявити шлях актора до ролі в повній свободі, то це все одно, що уявити фільм без режисера. Але це не дуже цікаво, не буле виправдано. Довідка «Коло». «Картахена» – дебютна робота Алана Монне. У фільмі відображені стосунки між молодою жінкою – інвалідом Мюріель (Софі Марсо) та боксером – п’яницею Лео (Крістофер Ламберт).