- Спогади про моє студентське життя викликають в мене найкращі почуття. Це молодість і щось неймовірно прекрасне, - розповідає Віктор Микитович. – Дівчата наші тоді були красивими, молодими. Хоча, правда, вони і зараз гарні. Як хочеться мені повернутися назад у мої студентські роки! Зараз студенти теж гарні. Вони встигають і повчитися, і розважитись. І ми були такими ж! Не можна говорити, що ми були кращими. Я також пам’ятаю, як танцював босоніж, бо туфлі в мене були тоді лише одні.
- Студентські роки пов’язані в мене з найкращими спогадами, оскільки, саме будучи студентом, я знайшов свою дружину. Вона тоді навчалася в технікумі. Була юною студенткою. Тож коли я її надибав, вирішив бігом її забрати, щоб іншим не досталася. Отож і оженився будучи студентом.
