Голос народу
Юлія, мама 4-річної доньки:
– Моя донька часто каже мені неправду, вигадує, ніби вона не подобається виховательці у дитячому садку й вона її незаслужено сварить, – розповіла молода мама. – Але це неправда, я говорила з вихователькою, з психологом, вони стверджують, що у моєї доньки просто бурхлива уява, фантазія. Наприклад, доня звикла вдома завжди бути у центрі уваги, головною, а у садочку ж багато інших діток, яким вихователька теж повинна приділяти увагу.
Аліна, мама 9-річного сина :
– Син часто каже мені неправду про шкільні уроки, мовляв, у школі вчителька не задавала домашніх завдань. – Але вчителька попередила, що вірити таким словам дитини не можна, додала, що не буває такого, аби вона не давала завдання додому. Тому я відразу вимагаю показати щоденник, й примушую виконувати завдання. Буває, іноді навіть з метою профілактики підвищую голос на сина.
Каріна, полтавка:
– У дитинстві я часто говорила неправду. Вигадувала різні історії про свої досягнення, розповідала їх своїм однокласникам та друзям. Розповідаючи вигадані історії, я переживала ціле життя!
Іноді діти й самі вірять у власну неправду
– Справді, діти часто вигадують різні неправдиві історії, згодом вірять у них, сприймають за реальність, – каже Сергій Гайдученко, полтавський практикуючий психолог.
У такому випадку дитина говорить неправду, навіть не розуміючи, що обманює й так чинити недобре.
– Якщо це трапляється часто, варто поговорити з дитиною. Пояснити, що казати неправду погано, але не кричати, не тиснути на неї, – радить психолог.
У казкового героя Піноккіо від брехні росте ніс, а у дітей бігають очі, фото bucwar.ruПричини дитячої брехні:
– уникнення можливого покарання;
– приховування власної провини;
– аби справити враження, завоювати довіру у колі друзів, певній компанії (у підлітковому віці, наприклад);
– ворожість, різні психологічні проблеми, стрес.
Причиною дитячої брехні можуть стати й самі батьки
Нерідко самі батьки стають ініціаторами того, що їх дітлахи починають казати неправду. Наприклад, так діти часто роблять у випадку, коли батьки карають їх навіть не за якийсь поганий вчинок, а й за те, що дії не співпали з очікуваннями батьків.
– Деякі батьки можуть кричати на дитину, іноді навіть і бити, – каже пан Сергій. – Та робити цього не треба, адже дитина ще більше «замкнеться» у собі, продовжуватиме казати неправду.
Аби дитина не брехала – станьте прикладом для наслідування
Тому батькам варто задуматися над атмосферою у сім’ї. Якщо бачите в цьому необхідність – спробуйте створити у родині такі взаємовідносини, щоб у дитини не виникало потреби й бажання брехати. Наприклад, привчайте ваше чадо час від часу говорити з вами відверто, нічого не приховуючи. Станьте прикладом для дитини, покажіть, що й ви довіряєте. Говоріть щиро, відверто. Якщо потрібно – зверніться до психолога, можна проконсультуватися навіть зі шкільним психологом, соціальним педагогом.
Пам’ятайте!
Батьківська агресія й погрози не принесуть добра, лише стануть перепоною у довірі між вами й вашою дитиною.
Спільні ігри й інтереси – запорука довіри
– Корисно більше часу проводити з дитиною, цікавитися її інтересами, навіть гратися разом з дитиною, – радить психолог.
Цікаво
Нещодавно канадські вчені провели дослідження, результати якого показали: ті діти, які частіше казали непрадву у дитинстві, досягають більших життєвих успіхів у дорослому житті.
Брехня чи фантазія: як розпізнати:
– брехня – це навмисне спотворення або вигадування чогось з метою конкретної особистої вигоди (наприклад, аби батьки не сварили), має негативні наслідки;
– фантазія – вільний політ уяви, не шкодить дитині й оточуючому середовищу, не має негативних наслідків. Частіше проявляється у дошкільному та молодшому шкільному віці.
Часто малі діти кажуть неправду, аби їх пожаліли, або звертали більше уваги.
Особливо небезпечна дитяча неправда у підлітковому віці. Адже звичка постійно брехати може перейти й у доросле життя.
Зверніть увагу!
Якщо ваша дитина постійно фантазує, вигадує різні історії, які нібито траплялися з нею чи з її друзями – можливо, у неї є письменницький талант. Задумайтеся, може варто віддати чадо у якийсь творчий центр чи гурток, де дитя свій дар втілить у малюнках, оповіданнях, казках.
