Олександр Ляшенко нагороджує призерів та переможців конкурсуЗдавалося, того дня в полтавській Галереї Мистецтв стало наче світліше й сонячніше. І це — від розмаїття дитячих малюнків, котрими були прикрашені стіни закладу.
Нагородження призерів і переможців відбувалося в урочистій обстановці членами поважного журі на чолі із депутатом обласної ради, головою наглядової ради благодійного фонду «Духовне відродження Батьківщини» Олександром Ляшенком. Саме дякуючи цьому фонду й особистій ініціативі Олександра Володимировича, і став можливий названий конкурс обдарованих дітей, а поціновувачі мистецтва отримали змогу побачити їхні малюнки, які були дивовижно щирими, теплими, сердечними, а світосприйняття дітей — добрим, образним і оптимістичним.
Спостерігаючи за тим, як Олександр Володимирович серед інших вручав дітям призи й подарунки, не можна було не помітити, якою теплотою й любов’ю світилися його очі! То був погляд небайдужої, щедрої на добро людини, яку однаково хвилює проблема престарілої самотньої людини чи обдарованого юнака, котрим потрібна підтримка. Так само, переконалася я, зачіпає його серце й доля парафіян православного храму або учнів сільської школи відповідного депутатського округу, селян, що постраждали від пожежі, воїнів-афганців, дітей війни…
Олександр Ляшенко, депутат обласної ради, голова наглядової ради благодійного фонду «Духовне відродження Батьківщини»Втім, саме з метою духовного відродження Батьківщини, а саме — підтримки сфер культури, охорони здоров’я, спорту, освіти, розвитку молодих талантів, допомоги нужденним тощо й було створено минулого року фонд.
Ініціатор цієї доброї справи, засновник фонду, директор ГПУ «Полтавагазвидобування», депутат обласної ради від фракції Партії регіонів Олександр Ляшенко вважає, що сьогодні керівникові успішного підприємства замало бути тільки виробничником — час вимагає від нього і моральної відповідальності за все, що відбувається навколо.
— Так виховала нас попередня епоха, і не можна відмітати все те хороше, що було в ній насамперед, відповідальності за людину, — вважає Олександр Володимирович. — Сьогодні, на жаль, цій людині інколи нікому висловити наболіле, ні до кого звернутися в скрутну годину. Тож ми і спрямовуємо наші проекти на соціальноважливі сфери, до яких у держави нерідко не доходять руки, прагнемо, аби наші земляки не відчували себе забутими й покинутими. Вважаю, що нам потрібно самим виявляти любов і доброту до ближніх і цим спонукати громадян не бути пасивними й байдужими один до одного, до своєї землі, свого села, своєї справи.
За рік роботи благодійний фонд «Духовне відродження Батьківщини» зробив багато корисного для земляків-полтавців. За статутом його кошти — це добровільні пожертви як засновників, членів фонду, так і інших благодійників.
Виборчий округ депутата — Машівський район. Тут Олександр Володимирович — своя людина, доступна, відкрита для інших. Одного разу на прийом до нього прийшли сім родин із села Тимченки. Так трапилося, що, коли село газифікували, їхні оселі чомусь обійшли. Завдяки втручанню депутатів обласної ради Олександра Ляшенка та Ігоря Чобітька, які звернулися до народного депутата Олексія Лелюка, газ підвели до будинків селян. Ось так глибоко поставився депутат до звернення.
— Олександр Володимирович завжди розуміє наші проблеми, — ділиться сільський голова Кошманівки Лідія Бережна. — Дуже вдячні йому за допомогу в благоустрої церкви села, в допомозі дитячому садочку «Ластівка», односельцям.
Багатьом дошкільним закладам Машівського району, сільським будинкам культури, бібліотекам фонд «Духовне відродження Батьківщини» надав фінансову допомогу. Це і сучасні меблі, й інвентар, іграшки та книги, які необхідні названим закладам. Дякуючи благодійникам, було поновлено рух автобуса Карлівка—Машівка через Сахновщину, а в самій Машівці відновлено забезпечення мешканців якісною питною водою.
До дітей, позбавлених батьківської опіки, та престарілих самотніх громадян, що перебувають на забезпеченні в державних закладах, у керівництва фонду — особлива ставлення. Адже що може бути радісніше, ніж щира дитяча посмішка чи розчулений погляд старої людини, яким незнайомі люди вручають подарунки! Цю радість відчули вихованці полтавської школи-інтернату № 1, підопічні Горбанівського геріатричного пансіонату та Ліщинівського психоневрологічного будинку-інтернату: кожному закладу від благодійного фонду передано по 500 кг меду. А от учні та педагоги Ковалівської школи-інтернату для обдарованих дітей із сільської місцевості імені Антона Макаренка та Микільської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату Полтавського району напередодні нового навчального року отримали від меценатів з фонду спортивний набір подарунків — футболки, м’ячі, скакалки. Та, мабуть, головною радістю для цих дітей були не самі подарунки, а відчуття того, що вони потрібні, що їхня доля комусь не байдужа.
Серед переліку добрих справ благодійників мене схвилювала ще одна досить важлива подія — відкриття цього року в Машівці пам’ятника воїнам-афганцям. Багато їх мешкає нині на Полтавщині, зокрема в Машівському районі. Пам’ятник на честь цих героїв — данина пам’яті тим юним землякам, котрим довелося спокутувати тягар випробувань і біль втрат у цій жорстокій війні, що зламала немало людських доль. Про них пам’ятають — це головне.
Я запитала Олександра Володимировича Ляшенка, що приносить йому така копітка й неспокійна благодійна діяльність. На що він відповів, що, звичайно ж, насамперед, велике моральне задоволення, співпричетність до людських турбот. «А ще, — додав він, — мрію, аби подолати в душах земляків пасивність, апатію. Щоб до нашого фонду додалося чимало добровільних помічників. І тоді добро зросло б, множилося, як ланцюгова реакція…»
Перелік благодійних справ фонду «Духовне відродження Батьківщини» за цей рік сягає більш ніж за два десятки. Та, мабуть, головне в цій благородній справі не кількість заходів, а утвердження в душах людей відчуття того, що благодійність не вихолощена із серця нашого народу, що вона є і буде, доки існують у цьому житті люди, котрі плекають у собі добре і вічне почуття милосердя.
Ніна КОНДРАТЮК
