Ольга Правденко: вчитися ніколи не пізно

Щоправда на співбесіді мені сказали, у нас ще є і сайт і час від часу я можу писати туди. Тоді я всерйоз це не сприйняла, думала, що мені вистачить роботи і в газеті, адже досвіду працювати на сайті в мене не було. Але якось мені дали завдання написати статтю на сайт. І тут я зрозуміла ленінську фразу: «Учиться, учиться и ещё раз учиться!»  Довелося опановувати сайт. Спочатку якісь незрозумілі значки, програма зменшення фотографій мені здавалися мукою! Я не могла всього запам’ятати, що за чим ставити, як правильно завантажувати, іноді виникала паніка, особливо, коли доводилося писати статті на сайт з дому. Колег, мабуть, помучила своїми питаннями: а що? А як? А чому? А де? Але час, як виявилося, не лише лікує, а й навчає. Згадалося, як свого часу, я опановувала комп’ютер. На курси не ходила, свого ґаджету в мене ще не було, а тут викладач університету, мій науковий керівник, заявив – приймаю курсову роботу лише набрану на комп’ютері! Часу на те, щоб здати роботу дав 2 місяці. Щодня після роботи я ходила в комп’ютерну аудиторію, завідувач аудиторії, коли бачив, що я заходжу піднімав очі до неба. Бо, коли я дивилася на клавіатуру та монітор в мене щоразу виникало питання – що нажимати? Кожну кнопку: велика буква, тире, пробіл, знак запитання, апостроф та інше, доводилося записувати до локауту, щоб запам’ятати. І мені це зрештою вдалося.

Нині я з легкістю виставляю матеріали на сайт. І головне – мені цікаво це робити. Є де розігнатися. Якщо в газеті часом не вистачає місця, щоб опублікувати величезну статтю, то тут є де розігнатися. Завдяки нашому сайту зрозуміла всю повноту фрази – за Інтернетом майбутнє!

Шановні читачі сайту «Коло», не бійтеся спробувати себе в чомусь новому, навіть абсолютно не зрозумілому, чи надзвичайно складному, як здається на перший погляд. Мій досвід показує – з «Коло» можливе все, а вчитися ніколи не пізно!