Біологічний, або Котячі на сторожі дому
Чимало відомо історій про героїв-котів, кішок, котрі ловлять мишей та щурів, двір і дім тим самим оберігаючи і позбавляючи від гризунів-шкідників. Але далеко не всякі котячі здатні на таке геройство, хоч й інстинкти в котів у крові ще з тих часів, коли вони були дикими. Тож цей метод не завжди дієвий, тобто гризунів буде менше, але щоб зовсім вони зникли з обійстя завдяки коту чи кішці – гарантувати не можна. Хоча, як твердять старожили, кішка краще підходить для знищення гризунів, особливо коли в неї з’являється потомство – тоді пухнаста із особливим завзяттям намагається добути їжу для кошенят.Фізичний, або мишоловки, щуроловки та виливання-латання
Рятують від гризунів, лише деякі з них такі розумні, що обійдуть ці пастки, як не намагайся приманити. У мишоловки зазвичай кладуть чи чіпляють насіння, шматочок підсмаженого сала, ковбасу – їжу із ласим для миші запахом. Але якщо тварина відучує запах померлого побратима, то навряд чи сама потрапить на «гачок». Мишоловки коштують від 10 гривень найпримітивніших конструкцій, є в магазинах господарчих товарів. Для боротьби з гризунами в підвалах і на садово-городніх ділянках часто застосовуються такі фізичні методи, як заливання нір гризунів водою (окропом) або спеціальними пінно-клейовими розчинами, які швидко заповнюють нору гризуна, позбавляючи доступу кисню і можливості рухатися, що призводить до загибелі шкідника. Сенс у цьому є. Але гризуни можуть вибратися з такої пастки, проривши нору в інший бік. У селах поширена практика, коли в дірки, які залишили гризуни в домі, сараї, під час латання додають скло. – Я замазую щілини глиною, у яку додаю потовчене скло, – каже Лідія Гетьман. – Ні пацюк, ні миша не полізе більше в таку нору. Хіба буває, що вириває-прогризає десь близько, поряд. За рік самка звичайної хатньої миші приносить до 14 приплодів, у кожному з яких по 3-12 дитинчат. Тож якщо використовувати лише один метод, навряд чи удасться позбутись від гризунів. Хімічний Гризунів він знищує надійно, але і котячі та інші домашні тварини можуть постраждати, якщо спробують труєного зерна чи загиблу від отрути мишу або пацюка. Тим паче, щороку невтішна статистика: малюки наражаються на небезпеку спробувати хімії. Реаніматологам не завжди вдається врятувати маленьких дітей після щурячої отрути. У містах у багатоповерхівках саме для дератизації (боротьби зі щурами) застосовують різні хімічні засоби. До найбільш поширених хімічних методів боротьби з гризунами належать: отруєні приманки, запилення і газація. Серед отрут гострої (миттєвої) дії найбільш популярний фосфід цинку (потрапляючи в шлунок, ця отрута викликає утворення фосфористого водню, який призводить до смерті звірка), а серед отруйних речовин хронічної дії – кумарин. Запилення – використання даного методу боротьби з гризунами засноване на тому, що вони дуже охайні, постійно обтрушуються, чистяться, злизують бруд зі шкурки. Опиліть отрутохімікатами місця проживання гризунів, і всі звірята будуть бруднитися отруєним порошком й регулярно отримувати дозу отрути, незалежно від того, ситі вони або голодні. Отрута застосовується та ж: кумарин і фосфід цинку. Газація – зона проживання гризунів просто обробляється отруйними газами, небезпечними для всього живого: сірчистим, вуглекислим газом, окисом вуглецю, хлором, фосфористим воднем, окисом етилену тощо. Всі тварини, які не встигли залишити небезпечну територію, вмирають.