Замість початку.
Вирішив написати об'ємну статтю щодо мого бачення подій у моїй державі. Згадав, що декілька місяців тому вже писав про це, але тоді ще не було АТО. Але вже стався Крим. Тож після цієї публікації думаю продовжити роботу над другою частиною.
В основі роздумів лежить виключно позитивне мислення і намагання побачити більше "Глобальне хороше", ніж "Негативне, що поряд".
За останні декілька місяців, Ми, Українці (тепер писати тільки з великої літери), пережили те, чого так боялися... кривавого протистояння між собою, що призвело до жертв. Нас пограбували, залишили без грошей. Одна з наших частин бажає відділитись і ніяк не може усвідомити ті цінності, за які стояв Майдан: рівність, чесність, добробут, відсутність корупції і багато чого іншого. А боїться лише того, що їх буцімто по-українськи змусять розмовляти.
Я ж особисто вбачаю у всьому цьому виключно позитивні зрушення. Ми нарешті пройшли той перехідний період, що відділяв нас від тоталітаризму та нехтування базовими правами та свободами, до нової демократії, до майже прямого народовладдя. Нехай ми ще на більше сподіваємося, ніж маємо, але ж зрушення дають змогу думати, що зусилля не були марними. Хоч це й зайняло цілих 20 років.
Що до позитиву... Не уявляю, що б ще так могло змусити людей об'єднатися проти боротьби з корупцією, низьким рівнем життя, депресією щодо майбутнього. Одним словом – усім тим, що уособлював у собі Янукович... якби тоді не відгамселили б студентів.
Невідомо, чи дійсно ми б побороли корупцію, казнокрадство та інші ненормальні речі... якби Янукович не розтринькав та не поцупив залишки бюджету. Бо тепер, щоб вижити, нам треба реально з цим боротися. І з цієї ж причині, нам потрібно максимально швидко вводити європейські норми життя та економіки у себе. Бо вони готові нам допомагати грошима.
Хто міг подумати, чи цінували б ми свою державу, те, що ми її маємо і в цих кордонах... якби один сусід не зазіхав на її територію, підбурюючи певну частину населення . З цієї ж причини ми все сильніше відчуваємо належність себе до нашої нації і намагаємося ставити її інтереси вище за свої.
І якби не майдан, якби не революція, то гасло воїнів УПА "Слава Україні - Героям Слава" так би і залишилося у лексиконі "свободівців" та деяких ультрас. Так що маємо бути вдячними за ці труднощі, так і виковується нація.
Слава Україні!
Продовження за 12.08
На продовження теми позитиву цієї ситуації є нові думки. Я з приводу вимушених переселенців із зони АТО.
Не секрет, що частина з них перебралася в Росію, а частина в спокійні регіони України. Вибір в більшості був обумовлений внутрішніми переконаннями даних громадян, що до ситуації та відношенні до протилежних сторін. Відповідно ті хто Україну не люблять, не вважають її державою і не відчувають себе частиною українського народу, безумовно вони поїхали до Росії. Та ж частина, що не піддалась інформаційній атаці, зв'язую себе з народом безумовно від'їхала до інших обастей України. І чим довше йде АТО, і вони не повертаються:
- переселенці, що в Росії осідають там., діти ходять в місцеві школи, їм держава платить кошти, вони знаходять роботу. І велика ймовірність, що після закінчення бойових дій, не без допомоги російської пропаганди, більшість з них залишиться там.
- Ті ж що в інших регіонах України безумовно відчують інші регіони, зрозуміють єдність народу та після повернення не так вже будуть сприймати ідеї "рускага міра".
