Лектор Катя Ткаченко
9 грудня у приміщенні Полтавської обласної універсальної наукової бібліотеки імені І.П. Котляревського пройшла публічна лекція «7 життів Нечуя-Левицького».
Захід став результатом співпраці Полтавської обласної універсальної наукової бібліотеки, незалежного мистецького об’єднання «Magnum Opus» та видавництва «Основи». Останнє нещодавно перевипустило роман Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я» з сучасними колажними ілюстраціями художниці Лєри Сємки.
Полтава стала одним з чотирьох міст України (разом з Києвом, Львовом і Харковом), де проходить лекція з циклу «Невідомий Нечуй-Левицький». Таким чином, «Основи» вирішили відійти від звичного формату презентації книги і зробити щось небуденне.
Лектором виступила педагог Катя Ткаченко, яка 4 роки тому була одною із засновниць «Magnum Opus» у Полтаві. Вона відповідально підійшла до підготовки заходу і намагалася знайти небуденні речі в житті класика української літератури, якого всі проходили в школі.
Незважаючи на вечір середи, зал бібліотеки був заповнений. Серед тих, хто прийшли на лекцію про «7 життів» — вихованці ліцею, студенти і люди, які не входять у ці категорії, але яким було цікаво побувати на заході такого формату.
Спочатку Катя Ткаченко увійшла в образ вчительки і вимагала від слухачів витягти подвійні листочки, ручки і написати «9 грудня, класна робота». Розпочала лектор з інтриги, розповівши, що помер Нечуй-Левицький ― вже тоді живий класик і світило літератури ― на самоті у лікарні від недоїдання. І зумівши захопити увагу аудиторії, почала розповідь із батьківського дому письменника.
У своїй лекції Ткаченко намагалася проводити паралелі з ХІХ століттям, в якому пройшла більша частина життя українського класика і сьогодення. За її словами, вчителі зараз — просто янголи в порівнянні з тодішніми.
Доволі дотепними є деякі «таргани» в голові письменника. Так, він страшенно не любив літеру «ї», через що конфліктував з видавцями і навіть посварився з Михайлом Грушевським, який став Президентом УНР. «Хай краще мої книги спалять, ніж надрукують з тою буквою», — говорив Іван Семенович.
Дивним ще виглядав суворий педантизм прозаїка. Він вставав, працював і гуляв тільки у визначений час. Колись на святкуванні ювілею, під час урочистих промов на його честь, Нечуй-Левицький встав і пішов, мовляв, «вже десята, а я завжди лягаю спати в такий час».
Крім цього, Катя акцентувала увагу на тому, що Іван Семенович завжди ходив з парасолею. Він використовував її не тільки від дощу чи сонця, а й як засіб боротьби з вітром. Лектор навіть спробувала різні смішні варіанти, яким чином Нечуй-Левицький міг це робити.
Як і зазначалося на початку лекції, помер класик української літератури в злиднях і не маючи сім’ї. Михайла Грушевського, вже тоді Президента УНР, прохали про виділення стипендії автору, але той чомусь не подбав про це (можливо, образившись за ту літеру «ї»). Автор, якого знає кожен школяр, дожив до 80 років і помер, бо не мав змоги прогодувати себе.
Лекція тривала годину і після неї аудиторія подякувала Каті Ткаченко оплесками, адже вона вклала багато зусиль у те, щоб зробити захід про вже майже 90 років мертвого письменника дійсно цікавим.
Опісля лекції бажаючі могли купити «Кайдашеву сім’ю» з «хіпстерськими» ілюстраціями, заради якої все і проводилося.
Для НМО «Magnum Opus» такий експеримент був доволі цікавим. Організатори мають надію, що співпраця з видавництвом «Основи» продовжиться, і Полтаву чекатиме ще не один незвичний захід про відомих ще зі школи людей.
