фото з сайту rusalochka.wordpress.com
На Покрову припадали останні сватання, завершувалися роботи на землі. Головним було це свято і для козаків.
З історії виникнення свята
За легендою, у цей день військо давніх русів на чолі з князем Аскольдом взяло в облогу центр православ’я –Константинополь. Мешканці столиці Візантії звернулися з молитвою до Богородиці про порятунок. І Богородиця, за оповіданнями, з’явилася перед людьми та вкрила їх своєю покровою (омофором). Після цього вороги вже не могли побачити цих людей.Вражений силою молитви Аскольд та його дружинники прийняли святе хрещення та стали християнами.
За іншою версією, натхненням для свята стало видіння Андрія юродивого під час облоги Константинополя військами агарян. Пресвята Богородиця з’явилася мешканцям міста у храмі та прийняла їх під свій захист –покров. Після цього війська противника відступили, а місто було врятовано.
Відзначення Покрови має дуже глибоку історію в Україні. На Русі це свято почали вшановувати ще за часів Ярослава Мудрого. Про це свідчать храми на честь Покрови Богородиці, побудовані в ХІ сторіччі. Особливе шанування Покрови Богородиці починається з XII століття, при князеві АндрієвіБоголюьбському. Він збудував Покровську церкву на річці Нерль біля свого загородного замку Боголюбове. Перші ж монастирі на честь Покрови Богородиці виникли в Північній Русі в Новгороді і в Суздалі.
На території України найстарішою церквою, яка присвячена святу Покрови, є храм в селі Сутківці Хмельницької області. Вона зведена у 1467 році, як фортеця. Деякі Покровські храми, переважно XVIII століття, вціліли до нашого часу. Перлиною української архітектури можуть вважатися Покровський собор в Харкові, зведений у 1689 році та київська трибанна церква Покрови на Подолі, що збудована у 1766 році.
Покрова Пресвятої Богородиці була одним з найголовніших свят запорозьких козаків, котрі будували багато однойменних храмів та шанували особливо ікони Покрови. Головний храм в центрі Запорозької Січі був на честь Покрови Пресвятої Богородиці. Звідси виник і особливий, притаманний тільки Україні, вид ікони – козацька Покрова. На ній Діва Марія зображена такою, що простирає свій покров (омофор) над козаками, гетьманами і духовенством, які моляться і з надією звертають до неї свої погляди.
Цього ж дня козаки обирали нового отамана. Свято Покрови багато науковців вважаєть днем створення Української повстанської армії(УПА). Цього дня починаючи з 2005 року в містах України відбуваються хода та мітинги прихильників українського націоналізму.
До Покрови завершували всі роботи на замлі та розпочинали сватання і гуляння
За народним календарем, жовтень був перехідним місяцем від осені до зими. А започатковувало холодну пору року якраз свято Покрова. Віруючі українці в цей день урочисто йшли до церкви й молилися:
– Сьогодні ми, православні люди, радісно святкуємо, осяяну Твою, Божа Матір, появу, і, здіймаючи очі до Твого пречистого образа, уклінно просимо: покрий нас чесним Твоїм покровом й визволи від усякого зла, благаючи Сина Твого, Христа Бога нашого, щоб спас душі наші.
До Покрови завершувався період сватань і приготування до весіль, який починався після Першої Пречистої.
До початку жовтня закінчуються усі найважливіші сільські роботи на землі (в тому числі сівба озимих) – завершений хліборобський цикл робіт. У язичницькі часи день, на який нині припадає свято Покрови, також був пов’язаний з культом поминання предків, створенням нових родин та закінченням хліборобського циклу. Зібраний урожай (достаток) та більш-менш вільний час дають можливість для проведення весіль. Це найблагодатніша пора для весільних гулянь, початку вечорниць. Звідси беруть свій початок весільні осінні тижні. Також від цієї пори розпочиналися вечорниці.
Незаміжні дівчата просили на Покрову покрити їм головоньку хоч ганчіркою, хоч хусткою аби не зостатися дівкою
Дівчата, котрі бажали взяти шлюб саме цього року, мали побувати на святі Покрови у церкві і помолитися. При цьому промовляли:
– Свята Покрівонько, покрий мені голівоньку. Мати-Покрівонько, покрий Матір сиру Землю і мене молоду. Свята мати, Покровонько, накрий мою головоньку, хоч ганчіркою, аби не зостатися дівкою.
А на Поділлі дівчата казали:
– Свята мати, Покровонько, завинь мою головоньку, чи в шматку чи в онучу – най ся дівкою не мучу!
Існувала навіть прикмета: якщо на Покрову сніг – буде багато весіль.
Сніг давав привід порівнювати сніговий покрів з весільним покривалом, а оскільки в цей час свідомо призначене і свято Пресвятої Богородиці, то ці порівняння розповсюджуються і на неї. У багатьох народів, зокрема і у слов’ян, покривало (фата) вважалося дуже важливою весільною оздобою, взагалі слугувало ознакою заміжжя. Як відомо, після одруження дівчина була вже молодицею і мала покривати голову наміткою чи хусткою. Намітка – це стародавнє вбрання заміжніх жінок, яке зав’язували навколо голови. Вже після просватання дівчині-нареченій покривали голову хусткою.
Оскільки після Дмитра (8 листопада) надія одружитися здебільшого зникала, то у народі говорили:
– Пройшла Покрова, заревіла дівка, як корова.
Щоб цього не сталося, на Покрову ворота у двір, де була дівчина на виданні, не зачинялися, «щоб старости йшли». Мати з дочкою перебирали вишиті рушники, примовляючи:
– Дай, Боже, на рушник стати, старостів пов’язати.
У деяких регіонах був і такий звичай: сувій білого полотна розстеляли в хаті до порога зі словами:
– Стелися, доріженько, щасливо для молодят і старостів.
На Покрову просушували оселю
Напередодні свята Покрови селяни «сушили оселі». Увечері господар тричі перекидав через хату пеньок «щоб не була курною», а зранку спалювали його у печі, «щоб взимку світлиця була сухою і теплою».
Щоб усі члени сім’ї були здоровими, на Покрову господиня брала вишитого рушника, який висів над іконою Богородиці, і розвішувала його над вхідними дверима.
Цікаво, що в народі збереглося повір’я, що у Пресвятої Діви є опікун Покров, якого просили:
– Батеньку Покров, накрий нашу хату теплом, а господаря – добром/
На Покрову завжди спостерігали за погодою. Якщо вітер цього дня з півночі, то зима буде холодною і сніжною, а з півдня – теплою.
