Вступне слово Анатолія Гриценка було коротким. Він заявив на необхідності рішучих дій на Сході країни, засудив бездіяльність влади та наголосив на важливості проведення виборів Президента 25 травня. Потім Анатолій Степанович почав відповідати на питання залу.
- Чи обіцяєте Ви повернути Крим як будете Президентом?
- Я у Полтаві бачив на біг-бордах обіцянки одного з кандидатів «Я поверну Крим». Як колишній міністр оборони хочу застерегти від військових дій. Не треба було Крим здавати, а починати зараз операцію по його відвоюванню – це вселенська катастрофа. Але Крим буде з Україною, не завтра, так післязавтра, так після Путіна.
- Як ви оцінюєте ситуацію у Донецьку?
- Я там був нещодавно. Уже давно захоплена будівля Донецької облдержадміністрації. Вона огороджена трьома кільцями не дуже серйозних барикад, туди заносять їжу, там не відключили світло, телефон, воду. Начебто там проводять антитерористичну операцію. Яка це операція? Кажуть, Слов’янськ заблокований. Неправда. Мої люди в’їхали у Слов’янськ на машинах – їх ніхто не перевіряв. Хоча ситуація там непроста не тільки через центральну владу і диверсантів. Я їхав у Луганськ з Донецька електричкою – бо усе заблоковано – і дивився на шахтарські села депресовані. Вони не дуже відрізняються від тих, що на моїй батьківщині – я виріс у шахтарській сім’ї: місто Ватутіне на Черкащині. Там теж повна депресія. Але є принципова різниця. На Черкащині деревця побілені, квіточки, порядок, а на Луганщині сміття прямо біля будинку, на кожному полустанку – закусочна, церков немає. Є у цій ситуації проблеми глибші, які у людях всередині, і їх треба вирішувати з самого дитинства.
- Чим НАТО відрізняється від Варшавського договору?
- Варшавського договору уже не існує, є Ташкентський договір про колективну безпеку країн СНД, де усі ключові рішення приймає Росія. Туди немає черги на вступ. З Ташкентського договору вийшли 3 держави: Грузія, Азербайджан, Узбекистан. А у НАТО – є бажаючі вступити. От Ви бачите, чий чобіт нині топче Україну? Не бельгійський, не чеський, а «братський». Коли Янукович мав проблеми з коліном – він летів лікуватися у Барселону, країну-члена НАТО, а не у Казахстан. Коли Рінат Ахметов хоче захистити свої права у суді – він звертається у Лондон, а не у Басманний суд міста Москви. От і усе. У яких вони банках тримають гроші, у яких інститутах вчаться їхні діти – у Білорусії чи у Англії? Не треба нам пудрити мізки!
- Коли ви кинете палити ?
- На минулих президенських виборах я дав публічну обіцянку, що кину палити за день до інавгурації, але ж ви обрали Януковича, тому я змушений 4 роки страждати. Повторюю свою публічну обіцянку – за день до інавгурації.
- Ваше ставлення до воїнів УПА.
- Воїн є воїн і ставлення до воїнів поважне. Люди, якими так само як і натівським чоботом, нині лякають на Сході нашої країни, свого часу опинилися у складній ситуації: з одного боку – фашисти, з іншого – Сталін, який поводився так само, усе менше людей нині уже в тому сумнівається. Були справжні воїни і у складі Червоної Армії, і серед воїнів УПА. Були й зрадники і там, і там. Так само зараз. Одні українські воїни-десантники складають зброю, інші – виймають чеку – і тільки тронь! Нам треба рухатися уперед, пам’ятаючи уроки історії, але не зациклюючись на ній.
- Як ви бачите боротьбу з корупцією?
- Корупцію легко подолати тоді, коли боротьба з нею починається у першому кабінеті країни. Риба гріє з голови, тому чистити з хвоста – без толку. Янукович створив чудові антикорупційні закони, але син стоматолога чомусь став мільярдером і усим усе стало ясно. До обіду – приймають закони, після обіду – починають красти.
- Ваше ставлення до легалізації продажу зброї для населення.
- Це непросте питання. Коли місяць тому голосували у Раді за постанову про роззброєння незаконних формувань, я не голосував. Бо підтекст був такий, щоб забрати нелегальну зброю у населення. Якби у мене була нелегальна зброя – у мене є 2 легальних пістолети – то я б думав дуже довго: віддавати чи ні. Особливо зараз. Підходиш до будинку увечері з дитиною і дружиною – а назустріч дев’ятеро з бітами… Я пропонував інше рішення – не відбирати зброю, а легалізувати. Коли держава захищає людину – тоді зброя не потрібна. Але зараз такої ситуації немає.
- Що ви думаєте про Швейцарську модель армії для України?
- Це модель армії у країнах, у яких у мирний час вона не дуже чисельна, але у небезпечний період армія розростається дуже швидко. У Швеції кожне село – це взвод, кожен район – батальйон. Удома у військових форми і спорядження постійно у шафі. Вони проходять підготовку як потенційні воїни пару тижнів рік. Як тільки сигнал тривоги – село – взвод готові. Такі принципи і схожі треба буде реалізувати в Україні. До речі, зараз змінилася ситуація в українській армії. Якщо раніше платили, що «відкосити», то зараз самі ідуть записуватися і ще й гроші несуть на армію. Цей підйом треба використати.
- А Ви були на майдані? Правда, що Ваш син також брав участь у цих подіях?
- Можливо, питання це виникло тому, що люди по телевізору мене не бачили, коли показували недільні віче. Мене не було біля трійці на сцені, я був біля людей. Здебільшого, уночі. А про мого старшого сина Олексія, який був одним з засновників автомайдану, Ви, мабуть, чули. Вони діставали у Межигір’ї Януковича, Азарова, Пшонку, Захарченка, тоді й справи проти них порушували, сина захопили у полон, тримали на російській базі, потім він у Харкові допомагав. Син сам пішов у військомат після полону – записався. Днями його раптом призвали у армію – без повістки, просто терміново забрали й усе. Бо за день до цього автомайдан провів акцію протесту на Банковій, вимагали від нової влади рішучих дій. І відразу після цього Олексія Гриценка, Сергія Кобу та ще кількох студентських активістів негайно призвали. Син уже на Львівщині служить. Він там повинен бути? Від кого на заході України небезпека? Сина просто ізолювали. До речі, де зараз сини інших керманичів – Турчинова наприклад?
Почув Анатолій Гриценко того дня й слова подяки.
- Мій син по хворобі звільнився з армії у 1986 році. 21 рік він був першим у черзі на квартиру у Києві. Отримав її тільки при Анатолієві Степановичу – який забрав її у генеральських діток і віддав тим, кому це треба було.
