Але книги з далекої півночі, як тільки з ними познайомишся, захоплюють своєю загадковістю і затишком. Серед усіх прочитаних мною, вірогідно, найбільш спокійною і нетривожною є повість «У дзеркалі, у загадці».
Цю книгу варто читати взимку, під Різдво. Обрамлюючи історію в святковий настрій, Ґордер запрошує нас до діалогу про вічні проблеми, які хвилюють дорослих, молодь і дітей. Мабуть, дітей найбільше ― адже саме тому норвезький письменник і робить їх головними героями своїх книг (і досить правдоподібно). Юстейн Ґордер ніби каже нам: справжню дійсність можуть бачити тільки діти, тому бути ними ― справжнє щастя, нагорода. Зрілість, отже, ― це покарання, яке згодом кожен з нас рано чи пізно отримує. Дорослим, каже автор, не побачити, який гарний цей світ, вони забувають про його красу, про неповторність усього живого і неживого, що оточує нас.
З допомогою ангела Аріеля уява важко хворої дівчинки зазирає у незбагненну загадку задзеркалля. Ми не знаємо, чим дівчинка хвора, але бачимо, як її рідні і вона сама борються за життя. Дитина пізнає таємницю людського життя і смерті, заглядає у простір між цим світом і потойбіччям, спілкуючись з янголом. У той самий час перед нами зовсім не вундеркінд, не якийсь маленький геній ― звичайна дівчинка, хвороблива, з вадами характеру і подеколи трохи егоїстична.
Кожним словом Юстейн Ґордер стверджує: людина ― надзвичайно прекрасне створіння, бо ми можемо відчувати нескінченну кількість всього.
«А я ніколи так і не відчую снігу, ― промовив він майже ображено. ― Знаю, що ніколи не зможу його відчути. Хай би навіть цілу вічність намагався це зробити». ― ангел Аріель.
Людина знаходиться на межі між небом та землею і бере все найкраще від природи та від ангелів: з одного боку ― 5 чуттів, можливість насолоджуватися життям, а з іншого ― думку, уяву і силу знаходитися не там, де ти є.
Дуже уважно і досить реалістично (як на дорослого) Юстейн Ґордер пише діалоги. Вони займають більшу частину тексту, роблять його доступним навіть для дітей, а крім того ― допомагають уявити себе на місці головної героїні і самому собі поставити питання, про які ідеться у тексті: чому було створено людину? Чи існує душа, і чи вона безсмертна? Як людині змиритися зі смертю? І зрештою ― якби був вибір жити вічність, не відчуваючи простих людських радостей, або жити якусь мить, відчуваючи життя на повну ― що б ти обрав?
«Можна зрештою сказати, що це світ приходить до дитини. Народитися ― це одержати в подарунок увесь світ… Бо світ ніколи не постаріє і не посивіє. Це ви старієте і сивієте. Доки народжуватимуться діти, світ буде таким же новісіньким, як на сьомий день, коли Бог спочивав після його творення». ― ангел Аріель.
Автор – Катя Кролевська
