sc133-live.ucoz.ru
Дуже гостро діти переживають появу молодшого брата або сестри. Особливо якщо різниця у віці між ними менше 3-х років. Вони часто відчувають сильну тривогу, проявляють агресивність. Це пов'язано з тим, що мама приділяє їм менше уваги. Але не менш природною є наступна реакція старшої дитини: щоб повернути увагу мами, треба знову стати маленьким, поводитись як немовля. Батькам варто конструктивно поставитися до такого повороту подій, тобто не засуджувати і тим більше не карати за таку поведінку. Ви повинні дати малюку можливість знову побути дитиною, але в грі за певними правилами.
Для цього Вам потрібно 15-30 хвилин на день. Цей час повинен бути використаний виключно для спілкування мами і старшої дитини: мама не буде відволікатися на телефонні дзвінки, за молодшим догляне хто-небудь з домашніх. У ці півгодини старшому синові або дочці дозволяється вести себе як немовляті: пити з пляшечки; їсти, сидячи на високому стільчику; попросити маму погодувати себе з ложечки або заколисати на руках і т.д. Можна разом подивитися фотографії або відео, де вона у такому ж віці, як його братик або сестричка. Пограйте в дитячі ігри: покажіть одяг, з якого вона виросла, колишні іграшки. Можна також розповісти як всі раділи, коли вона чи він з’явилися на світ. Згадайте кумедні й милі випадки, пов'язані з її дитинством. Прийоми можуть бути найрізноманітнішими. Головне, щоб дитина зрозуміла: її любили тоді і продовжують любити зараз.
Гратися зі старшою дитиною таким чином може не тільки мати, але й інші члени родини. Але краще, якщо при цьому не буде глядачів. Грайте регулярно, поки ваш маленький ревнивець не втратить інтерес до цього заняття. Він може спробувати зображати немовля постійно, а не тільки під час гри. Дайте йому зрозуміти: в житті поза грою Ви чекаєте від нього більш зрілої поведінки. Підкреслюйте: Ви пишаєтесь тим, що у вас є доросла, самостійна і кмітлива дитина, до якої можна звернутися за допомогою. Але це не означає, що у неї з'являться лише нові обов'язки. Дайте старшому синові або дочці відчути переваги їх нового становища. Наприклад, дітям можна дозволити лягати спати пізніше або надати інші привілеї.
Чи можна любити усіх однаково?
Сучасні фахівці з питань виховання стверджують - це ілюзія. Неможливо усіх дітей в родині любити однаково. Хоча б тому, що вони різного віку (виховання близнюків - особлива розмова). Так що не варто докоряти собі, якщо не виходить приділити увагу усім дітям порівну. Яким чином це все можна виміряти? Тим більше, до дітей різного віку і увагу, і любов потрібно проявляти по-різному. Головне, щоб не було явної переваги однієї дитини над іншою. Варто поспостерігати за своїми реакціями на одні й ті ж вчинки старших і молодших дітей. Занепокоєння і плач малюка сприймаються як природна реакція на якусь незручність або як прояв потреби в чомусь. За таку ж поведінку старшу дитину хочеться назвати неслухняною і розбещеною. Між тим, у неї є свої потреби і свої причини для невдоволення.
Ревнощі братів і сестер
Ревнощі може відчувати будь-яка людина, незалежно від її віку і статусу. Найчастіше це почуття виникає як прояв низької самооцінки, невпевненості у собі, страху втратити чиюсь прихильність. Зрозуміло, що дитина не повинна відчувати нестачу любові і піклування близьких. З іншого боку, не слід формувати у неї почуття винятковості. Поступово малюк зрозуміє, що турбота потрібна не тільки йому одному, але й, наприклад, дідусю та бабусі, іншим близьким людям. Тоді поява іншої дитини в сім'ї не стане джерелом нескінченних переживань.
Нерідко дорослі більш явно і швидко реагують на погану поведінку дитини, а на позитивні моменти взагалі не реагують. Деякі діти розуміють це так: легше отримати увагу за поганий вчинок, ніж працювати і робити щось хороше. Дайте Вашій дитині зрозуміти: вона отримає від Вас більше уваги, якщо буде вести себе добре. Не виключено, що через деякий час вона поміняється ролями з молодшою дитиною - скоріше малого будуть сприймати як вередуна і пустуна.
Сварки і бійки
Немає такої родини, де б відносини між братами і сестрами складалися виключно гладко, без жодних проблем. Це можливо хіба що коли різниця у віці дітей дуже велика - 15 років або більше. Почуття безпорадності і безсилля під час дитячих сварок знайомі більшості батьків.
Психологи пропонують кілька корисних порад:
1. Не засуджуйте дитину і не забороняйте їй висловлювати негативні почуття по відношенню до молодшого брата чи сестри. Краще допоможіть усвідомити ці почуття і покажіть, що ви їх розумієте та співчуваєте. Наприклад: "Я розумію, ти боїшся, що ми будемо менше любити тебе?". Дитина зрозуміє, ЩО саме її засмучує і тривожить. Зовсім не поява нового малюка, а страх втратити почуття захищеності, яке їй давала впевненість у Вашій безмежній любові.
2. Не вимагайте відразу прояву позитивних почуттів до малого, це лише посилює негативні емоції. Коли дитина заспокоїться, гарні почуття прийдуть самі собою. Все залежить від Вашої власної манери спілкування, від Вашої здатності любити і висловлювати позитивні почуття.
3. Навчайте дітей висловлювати свій гнів, протест, поганий настрій безпечним способом. Наприклад, у символічній формі: через малюнок, ліплення, вірші, невідправлений лист і т.д, а не в лайці і не в бійках. Малюнок можна зім'яти, порвати на дрібні шматочки, викинути і т.п.
4. Бійки між дітьми припиняйте негайно, але намагайтеся не з'ясовувати хто винен, а хто правий. Просто приділіть більше уваги потерпілому. Намагайтеся зробити так, щоб за дітьми не закріплювалися постійні ролі кривдника і жертви. Не привчайте до того, що будь-яку сварку рознімуть батьки. Виберіть момент, коли діти спокійні, не конфліктують між собою. Саме тоді й обговоріть з ними, як можна конструктивно вирішувати конфлікти і суперечки.
Матеріали з сайту zhivchik.ua
