Для полтавців Юрій Тимошенко (справжнє ім’я Тарапуньки) по-особливому близький. Він народився 1919-го в Полтаві – столиці українського гумору, котра дала світові Гоголя та Котляревського, Вишню та Ковіньку.
Батько Юрка, Трохим Захарович, хоч і навчав дітей математиці, однак був гострим на язик, грав на гітарі і скрипці, брат – на бандурі.
Ще маленьким хлопчиком купавля у невеличкій річці Тарапунька, тому вже дорослому Юрію Трохимовичу Олександр Довженко якось сказав: «Ви помічаєте, Юрко, як народ уміє влучно і образно назвати річку. До речі, я сьогодні почав читати ваш сценарій. Назвіть свого героя Тарапунькою… » Після цього гуморист обрав собі сценічний псевдонім Тарапунька.
Російськомовний «старший брат» та український козачище
Зустрілися Штепсель і Тарапунька (Юхим Березін та Юрій Тимошенко) у Києві на вступних іспитах у театральний інститут. Зустрілися, щоб не розставатися до кінця.
Цей дует з успіхом гастролював по всьому СРСР, а також за його межами 40 років! «Фішкою» гумористів було те, що високий і худорлявий Тарапунька говорив українською, а маленький і щокатий Штепсель – російською. Ідея була немислимою, здається, для тих часів: російськомовний «старший брат» був малюсіньким, а україномовний «молодший» –здоровим козачищем! Подвійне вітання «Здравствуйте, дорогие товарищи! Здоровенькi були!» знали у всіх 15 республіках.
Дебютували гумористи в студентському «капуснику», де Юрій одягнув форму міліціонера і говорив в усіх випадках: «Давайте не будемо!»
espreso.tv
Молоді артисти з тріумфом виграли другий Всесоюзний конкурс артистів естради, який відбувався у Москві 1946 року. Так на сцені Центрального будинку працівників мистецтв з’явились нікому до того невідомі Тарапунька і Штепсель. Вони висміювали бюрократизм та «головотяпство», говорячи зі сцени «Здоровенькі були!» про серйозні речі.
Виступи на естраді Тимошенко та Березін поєднували з роботою у кінематографі. 1949 року у фільмі «Падіння Берліна» Тимошенко створив цікавий образ солдата Зайченка, який пройшов усю війну і загинув на сходах рейхстагу. У доробку сатириків – 7 фільмів, у яких вони були і режисерами, і сценаристами, і акторами. Це такі картини: «Тарапунька і Штепсель під хмарами», «Пригоди з піджаком», «Штепсель женить Тарапуньку» ,«Від і до», «Їхали ми, їхали».
Виступали актори з 1946 до 1986 року, до самої смерті Тимошенка, він помер від інсульту прямо на сцені. Березін пішов із життя 2004-го в Ізраїлі.
Тарапунька був азартною людиною
– До карт мій Юра був байдужим, – згадує свого чоловіка Юлія Пашковська, співачка. – А ось «одноруких бандитів» (гральні автомати, які дають шанс виграти суму, що у багато разів перевищує розмір ставки – авт.) дуже любив. Я навіть ходила на теплоході слідом за ним, бо Юра програвав усі гроші.
У цьому круїзі – з Одеси до Батумі – Юрій Трохимович познайомився із Володимиром Висоцьким. Це було наприкінці 60-х. Тарапуньку туди запросили виступати безкоштовно – за пансіон і годівлю. Висоцький і Тимошенко часто обідали за одним столом, спілкувались, разом виступали вечорами. Гуморист розповідав усілякі смішні байки, у нього завжди було багато заготовок. Висоцького теж слухали із захватом.
До речі, і у Висоцького, і у Тимошенка були іномарки, що було великою рідкістю для артистів тих часів. Юрій Трохимович хотів престижну машину. У нього була перша іномарка, яка з’явилася у Києві. Він купив її в Москві – величезний американський «Додж Крайслер».
– Але водієм мій чоловік був не дуже вправним. У Києві на вулиці Ямській в’їхав у трамвай та так, що той завалився, – пригадує дружина Юрія Трохимовича. – Півтора року потім ще виплачував ремонт трамвая. Потім збив ворота, заїжджаючи у двір. Зазвичай творчі люди – погані водії.
Юрій Тимошенко любив жінок і не приховував цього
Тарапунька був одружений двічі: з актрисою Ольгою Кусенко та співачкою Юлією Пашковською. З дружиною Ольгою вони були однолітками, дітей не було, Юрій став для жінки великою дитиною. Оскільки добрі люди раді відкрити очі дружині на її чоловіка, то вона завжди знала про всі його «зальоти».
Коли на обрії з’явилася співачка Юлія Пашковська, молодша на 19 років, Тимошенко сказав друзям: «Якщо Юля надумає народити дитину – одружусь». Вони прожили разом 26 років, але друзі вважали обидва шлюби Тарапуньки невдалими. Через рік після весілля народився Саша, через 4 – Юра. Саша загинув у автокатастрофі, залишився онук Олександр.
Юлія Пашковська. З сайту pisni.org.ua
Юлія Пашковська була першою виконавицею популярних пісень «Червона троянда», «Три поради», «Тиха вода». Вона була постійною учасницею майже всіх вистав: «Везли естраду на декаду», «Від і до», інших.
Юрій Тимошенко не любив чиновників та ніколи не позував перед начальством
Гуморист не любив чиновників, і вони відповідали йому взаємністю. Коли Тарапунька та Штепсель приїжджали з гастролями у якесь місто, розпитували у місцевих: «Що це у вас будують і ніяк не добудують?» А ввечері жартували з цього приводу. Після такої уїдливості мери міст дуже ображалися.
Одного разу нову програму акторів повинні були затвердити у ЦК партії. Секретар із ідеології був суворим: «Ось це заберіть. І ось це теж». Але Тарапунька та Штепсель були хитрими: виступаючи у Києві в Палаці «Україна», вони дотримувалися приписів цензури, а коли виїжджали за межі столиці – читали свої інтермедії у повному обсязі.
У Тимошенка був могутній талант, як згадують його сучасники. Він був артистом найширшого діапазону. Це була особлива естрада: вишукана, смачна, точна, дотепна, несподівана. Він, очевидно, відчував свій талант, і це давало йому духовну незалежність. Тому коли заходив у «високі» кабінети, ніколи не позував перед начальством. Це начальство позувало перед ним.
Членства у партії артистам Штепселю та Тарапуньці вдалося уникнути. Хоча про це багато разів просили: «Юрію Трохимовичу, Вам не потрібно вчити устав партії – ми Вас і так приймемо. Партзасідання – закрите». На що Тарапунька серйозно відповідав: «Та недостойний я, недостойний... »
Міркувати не ящиком, а головою
У 70-ті роки Міністерство культури періодично скликало так звані партактиви для творчого складу театрів Києва. На одному такому заході виступив міністр культури. Говорив про економію – про розумне використання електроенергії, необхідність урізати постановочні витрати театрів, котрі інколи невиправдано «роздувалися».
– Скажімо, – говорив він, – артистка грає роль доярки, а вимагає англійське взуття. Ось приклад, гідний наслідування: приїздить до нас театр із міста Н., котрий усі свої декорації привіз у кількох ящиках. І все чудово: спектаклі пройшли гарно, і знову ж таки – економія. Не треба замовляти кілька вагонів для перевезення реквізиту. Так що, товариші, міркувати слід ящиками, тоді й буде економія!
Після цього виступив Юрій Тимошенко. Він багато говорив про потреби естради і про те, як складно виживати. Наприкінці додав:
– А вам, товаришу міністре, я хочу сказати: міркувати слід не ящиками, а головою, тоді й сенс буде!
Потім була німа сцена…
Поза сценою ніколи не жартував
Вдома Юрій Трохимович був мовчазним, серйозним. Дружину попередив відразу: «Юлю, запам’ятай: клоуни, коміки – найсерйозніші люди. Коли людина відпрацює три чи чотири концерти за день, чого вона хотітиме вдома? Спокою!»
Юрій Трохимович любив футбол, більярд і пиво, а на вечерю – пряники з молоком.
– Гонорари були смішними, – поділилась якось дружина гумориста. – Я за концерт отримувала 14 рублів, а Тимошенко і Березін – по 18,50. Та оскільки за місяць ми давали по 60-70 концертів, жити було на що. Інше погано: за місяць ми лише лічені дні бували вдома. Майже постійно на гастролях. Малих дітей із собою брали. Згодом їхнім вихованням наші батьки займалися, а також няня. Ми мало бачили дітей. Якби моя воля, заборонила б акторам мати дітей. Бо такі діти виростають без батьків...
