Як поділився Сашко Геращенко, він планує іти до мера міста Олександра Мамая із конкретними пропозиціями. Сподівається, що полтавський міський голова підтримає танцівника. AG Dance Centre – так називатиметься школа.
– Хочу, щоб мер мені трохи допоміг: чи приміщення порадив би, чи ще якимось чином, бо я намагався самотужки знайти, але ціни за оренду космічні, – зізнається Сашко.
Усіх секретів Геращенко не розповідає, але трохи відкрив завісу: у його школі викладатимуть фахівці з хореографії, серед них – один із друзів Геращенка, сам Олександр частенько буватиме в школі. Але про постійне перебування відомого танцівника поки не йде мова.
За перемогу в шоу полтавець отримав змогу три тижні навчатись у Нью-Йорку.
В Україні багато талановитих танцівників, але їм важко пробитись
Олександр вважає шоу «Танцюють всі-3» щасливим квитком для себе. Адже переконався, що багатьох сильних, талановитих танцівників як окремих особистостей ніхто не знає, їм важко пробитись, як от танцівникам із відомого ансамблю імені Павла Вірського. А пахають вони дай Боже.
– Народникам в Україні дуже важко самореалізуватись, навіть якщо ти соліст із багаторічним стажем, – каже Олександр.
«На зіркову хворобу не хворію, мрію нарешті відпочити й виспатись»
Після того як полтавець став відомим, затребуваність також з’явилась. ЗМІ часто пишуть про нього.
– Я стараюсь не відмовляти в інтерв’ю журналістам, – говорить Геращенко. Автографи навіть в центрі Полтави для перехожих, що впізнали – не проблема. Але через свою зайнятість я не маю багато вільного часу, мало відповідаю на повідомлення «ВКонтакті», бо фізична втома накопичилась. Раніше відповідав, до проекту «Танцюють всі», під час нього і після. Нині там буваю рідко.
Жодного дня в Сашка не буває без тренувань, по кілька годин вправляється в хореографії, навіть під час сесії в педагогічному університеті в Полтаві.
У Хоролі виступав з відчуттям «наче з ліжка встав і танцюю»
Нещодавно Олександр Геращенко став Гордістю Хорола.
Каже, що виступати перед тими, кого знає змалку, було легко, хоч і дуже відповідально.
– Було настільки легко, наче я з ліжка встав і танцюю, тобто відчувалась колосальна підтримка, – ділиться Сашко.
Квитки дарував друзям, учителі також були серед глядачів переповненого залу.
Олександр Геращенко дуже вдячний Людмилі Махно та Віктору Бришку з рідного міста.
Палиці в колеса ставили в Комсомольську
У Комсомольську хлопець із Хорола опинився в нелегких умовах. Після закінчення Гадяцького культосвітнього училища приїхав у наддніпрянське місто працювати в Будинку культури. Багато спогадів пов’язані з цим містом, і не лише хороших.
– Спочатку мені було важко, бо я не мав досвіду, як вчити дітей, – зізнається Сашко. – На другий рік уже дисципліна була така, як треба, іноді навіть дорікали, що я занадто строгий. Батьки та діти дякували, коли їхав від них на проект, жалкували. Адже були хлопці в місті, підлітки, які були чесно кажучи некеровані, і батьки, не знаючи, що з дітьми робити, привели їх до мене на заняття. Багато хто з них стали моїми не лише учнями, а й товаришами, у них покращилась дисципліна.
Та були люди, імен яких Олександр не називає, із якими пов’язані неприємні моменти в його житті.
Чому мовчить про батька
А ще саме на час становлення Сашка як особистості припав нелегкий період в особистому житті: батько пішов з родини. Тому в інтерв’ю танцівника батька немає.
– Я розумію, що він може читати і йому буде боляче, – каже Олександр. – Але мені було нелегко в Комсомольську, і не було батька, який би міг хоч порадою допомогти, а не грошима.
Хлопець зізнався, що були дні, коли не було чого їсти.
– Добре, що люди, в яких жив на квартирі, стали для мене як рідні, ставились як до сина, – каже Геращенко.
Нині, після проекту, коли Олександр став відомим, батько частіше буває в колишньої дружини та сина, коли той приїжджає в гості.
– Але рідніші ми не стали і не відчуваю, що стаємо, – каже Сашко. – Отой час (п’ять років) далися взнаки.
Чи має батько Сашка іншу родину, танцівник не знає.
Про маму син каже, що вона найрідніша і завжди підтримує.
– Хоч на пенсії, торгує окулярами в Хоролі, щоб заробити копійку, – говорить Олександр Геращенко.
Сам Сашко в шкільні роки зривав уроки вчителям
– Я вчився у школі так собі, – каже Олександр. – Часто зривав уроки, не сидів на одному місці. І лише коли після однієї такої виходки зібрали батьківські збори і добряче «пропісочили» мене з товаришем, я взявся за розум, тож навіть без трійок закінчив школу, підтягнув предмети.
Захопився танцями, брейк-дансом зокрема.
Цитата
«До проекту в мене не було особистих стосунків. Те, що я три місяці зустрічався «мутив», не можу назвати чимось серйозним. Навіть радий що розстались, бо більше став часу приділяти танцям.
Нині Сашко уникає цієї теми в спілкуванні, каже «хай особисте залишиться моїм».
«Слава славою, фанати фанатами, а кохання і кохана людина – інше. Інші люди бачать в тобі лише обгортку. І якби в мене була кохана до проекту, то думаю, це б не змінило моїх почуттів»
