Олесь Ульяненко Фото: izvestia.com.ua
Автор знаменитої «Сталінки», лауреат Шевченківської премії, який написав близько 20 романів, пішов з життя рік тому, 17 серпня. Напередодні річниці з дня смерті друзі письменника, шанувальники його творчості і співавтори книги згадували, яким він був, як писав, як дивився серіали запоєм і захищав роман «Жінка його мрії», пише газета «Известия в Украине».
У книги «Олесь Ульяненко. Без цензури »близько 30 співавторів. Цей фоліант - не книжка спогадів, а компіляція десятків відомих, маловідомих і зовсім невідомих інтерв'ю письменника, зібраних його другом кінорежисером Мирославом Слабошпицьким.
Для спільної роботи друзів-письменників і журналістів творці навіть визначили новий жанр - роман в інтерв'ю. Під час презентації інтерв'юери, які встигли поспілкуватися з класиком за його життя, всі як один стверджували, що працювати з Ульяненко було нелегко. Письменник не був публічною людиною, не любив жити напоказ, розговорити його було важко. Але ще важче - змусити позувати перед камерою.
Нерідко операторам доводилося знімати прихованою камерою. Ось чому тим, хто цікавиться творчістю письменника, доступні лише фрагментарні відомості про нього. Достовірність цих фактів часто неможливо перевірити, адже на прохання розповісти свою біографію Ульяненко відповідав відмовою.
Зібравши розрізнені в часі фрагменти прямої мови письменника, розмістивши їх в хронологічному порядку, співавтори книги, по суті, дали йому можливість розповісти про себе через рік після смерті.
Свої враження від спілкування з письменником журналісти в книгу не поміщали, але охоче озвучили їх під час презентації.
- З самого початку нашого з ним знайомства я дуже серйозно ставився до його містичного досвіду, - згадує письменник і журналіст Михайло Бриних. - Містицизм Ульяненко ні результатом начитаності або освіти (він толком ніде і не вчився), він був природженим. Після написання чергового роману, як правило, погіршувався його самопочуття, траплялися страшні напади. Тобто він писав не без шкоди для себе, для своєї душі.
Режисер Володимир Тихий розповів про незвичайним пристрасть письменника:
- Він дуже любив кіно. Мені здається, що воно для нього було навіть важливіше літератури. Емоційно збагачувався завдяки тому, що дивився фільми і серіали. Не ті, звичайно, які зараз йдуть в прайм-тайм по телевізору, а класику американського виробництва. Пам'ятаю, записував йому DVD-диск годин на 15-20. Він його включав і не лягав спати, не їв, поки не перегляне всі. Так він, до речі, і романи писав. Стверджував, що не може розтягувати написання книги, говорив: «Я не можу не писати, інакше збожеволію».
Презентоване видання доповнене матеріалами суду у справі «Ульяненко проти НЕК» (Національна експертна комісія з питань моралі), опублікованими під редакцією адвоката письменника Олега Веремеєнко. Як відомо, у 2009 році довкола роману Ульяненка «Жінка його мрії» вибухнув скандал. Національна експертна комісія з питань моралі визнала книгу порнографічною та вилучила її з продажу. За законом про боротьбу з порнографією письменнику загрожувала в'язниця - позбавлення волі строком до трьох років за зберігання рукопису власної книги.
- По ходу судових розглядів стояло одне питання: чи можна вважати Олеся Ульяненка класиком, - пояснив адвокат Олег Веремеєнко. - Тому що закон України про захист суспільної моралі не поширюється на твори класиків. Вся складність і абсурдність ситуації полягала в тому, що ми не могли надати довідку, що Ульяненко є живим класиком. В один прекрасний день я приніс розповідь Марка Твена під назвою «Живий він чи помер», мораль якого полягала в наступному: щоб тебе визнали класиком, треба померти. Зачитав суду, адже позиція комісії з моралі як раз в цьому і полягала. Якщо ти живий - класиком бути не можеш. Ну що тут скажеш! Вже рік, як немає жодного сумніву з юридичної точки зору, що Ульяненко все-таки класик.
Епопея з «Жінкою моєї мрії», врешті-решт, після арешту роману і вилучення його з продажу закінчилася підписанням сторонами мирової угоди. Письменника все-таки не заарештували, а опальну книгу незадовго до смерті автора дозволили перевидати. Так Олесь Ульяненко отримав статус першого в сучасній Україні офіційно забороненого письменника.
