Як святкували в Полтаві Новий рік та Різдво 200 років тому

Та і під Новий рік у Полтаві влаштовували свято ялинки. У ХІХ столітті на Різдво купували нові посуд та одяг

У Полтаві того часу жило багато ремісників та незаможних міщан. – Тому народні звичаї селян та міських жителів дуже перепліталися. Традиційно, як у селах, так і в Полтаві, на Різдво та Святвечір, який передував йому, готували кутю, запалювали свічки, які робили з воску виключно до цього свята. І поміщики, і сільські жителі, у XVIII – XIX століттях обов’язково купували на Різдво новий посуд: ложки, тарілки, макітри. Неприпустимо було, щоб хоч один із членів сім’ї зустрічав Різдво у старому одязі: бідніші його ткали самі, багаті люди – купували, – говорить Наталія Сахно, молодший науковий співробітник відділу етнографії Полтавського краєзнавчого музею. Проте у заможних міщан, поміщиків та дворян були й свої особливі традиції, пов’язані із цим святом. Взагалі, святкування розпочиналося ще напередодні – у Святвечір. Оскільки це був останній день різдвяного посту, його справляли скромно, без зайвої метушні і помпезності. Прикладом у цьому була сама імператорська родина.

Поміщики на Різдво обдаровували челядь та каталися на санях

У полтавських єпархіальних відомостях за 1903 рік збереглися записи одного із міських священиків, який згадував, що раніше, у XIX столітті, на Святвечір до панів приходила челядь (слуги, які працювали при панських дворах). Людей пускали в передпокій, де вони низько вклонившись, співали колядок, вітали панів зі святом, дякували за добрі вчинки. Після цього їх обдаровували. Із рук пана челядь отримувала чарку горілки, а пані та діти роздавали їм рукавички, пояси, хустки, дрібні гроші, яблука, горіхи, калачі. За словами Наталії Сахно,  виключно полтавською різдвяною традицією було катання вулицями міста на конях запряжених у сани. Це була забава багатих полтавців. У всіх полтавських храмах правилася святкова нічна літургія, яка тривала 4 – 6 годин. На неї обов’язково приходили сім’ями і прості полтавці, і дворяни. У кожного в церкві, залежно від статі та становища у суспільстві, було своє місце.

У Кадетському корпусі на свято ялинки влаштовували танці

Особливу увагу зимовим святам приділяли в Петровському Полтавському кадетському корпусі. Тут на Новий рік та Різдво влаштовували звані вечори та бали. Ось що згадує полковник Ромашкевич у записках до історії Кадетського корпусу. «3 січня 1908 року була ялинка. Дерево, як і в минулі роки, привезли із Карлівки від нашого кадета, випускника 1864 року Євгенія Шейдемана. Було дуже багато запрошених гостей і свято вдалося на славу. Кожен хотів потрапити на це веселе свято ялинки. Маленькі гості отримали сюрпризи. Переважно це були цукерки в ефектних плюшевих чи паперових сумочках. Це вже заслуга корпусних дам. «Рогом достатку» стала діжка, в яку треба було опустити руку і витягнути цікавий подарунок. Комусь попалася трубка, іншому – лото, доміно. Молодь кружляла  навколо прекрасно ілюмінованої ялинки до 10 години, після чого були танці. Молодші танцювали тут же в залі, а старші – у малому залі, який був поряд. Обидва зали були переповнені і веселі танці тривали до другої години.  За старовинним звичаєм, кадети 3 і 4 рот окрім ласощів отримували і цінні подарунки за власним вибором.»

Довідка «Кола»: Петровський Полтавський кадетський корпус – військово-навчальний закритий заклад у Полтаві. Створений з ініціативи полтавського військового губернатора Миколи Рєпніна. Головний будинок Полтавського кадетського корпусу зведено у 1835 – 1840 роках у стилі пізнього класицизму. Припинив свою діяльність корпус 19 листопада 1919 року.

Короленко напередодні Різдва влаштовував для бідних дітей свято ялинки

Після переїзду у 1900 році до Полтави письменник та громадський діяч Володимир Короленко влаштовував незадовго до Різдва свято ялинки у себе вдома. Уже тоді цей захід називали короленківською ялинкою. На неї члени Ліги порятунку дітей, почесним головою якої був Короленко, запрошували дітей із неблагополучних та бідних сімей. Для них влаштовували вистави та концерти. Ставила ялинку родина Короленків у найбільшому залі свого будинку, іграшки для неї виготовляли власноруч. Сьогодні працівники музею зберегли традицію святкування короленківської ялинки.

Святкували не завжди

Протягом трьох перших сторіч християни не мали окремого свята Христового Різдва. Можливо, це було пов'язано із впливом іудаїзму, який не визнавав Христа Спасителя, а можливо, з тим, що християнство тривалий час не було офіційною релігією. За версією деяких істориків, свято Різдва набуло великого значення у світі саме після того, як стало офіційною релігією Римської імперії. Формальне ж рішення про святкування Різдва Христового 25 грудня було прийнято на Ефеському (Третьому Всесвітньому) церковному соборі в 431 році. А першу письмову згадку про Різдво знайшли в римському календарі свят за 354 рік. Із того часу походить і перше зображення маленького Ісуса в катакомбі святого Себастіана. Щодо Київської Русі, то тут Різдво почали відзначати в X столітті. До 1917 року, коли більшовики ввели григоріанський календар, Різдво в Російській імперії, і відповідно в Україні, відзначали за юліанським календарем – 25 грудня. Тому, незважаючи на те, що ще за петровських часів Новий рік почали відзначати 1 січня, для багатьох людей у XVIII – XIX століттях Різдво було головним зимовим святом, Новому ж року не надавали такої уваги. У наш час Єрусалимська, Російська, Сербська, Грузинська православні церкви, всі Українські православні церкви, а також Українська греко-католицька церква святкують Різдво в ніч із 6 січня на 7 січня. В атеїстичній радянській державі Різдво та інші церковні свята остаточно були скасовані у 1925 році. Віфлеємська зірка була замінена на п’ятикутну. Проте попри заборону люди хоч і таємно, але все-таки святкували Різдво та правили різдвяну службу.