Освячення біля Спаської церкви
Третє з найбільших християнських свят після Різдва та Великодня пройшло в Полтаві велелюдно. Святкові літургії в храмах, освячення верби – невід’ємні атрибути свята Входу Господнього до Єрусалиму або Вербної неділі. Біля основних храмів Полтави освячували вербу та воду весь день. У Хресто-Воздвиженський монастир віряни з’їхались із усього міста: машин було настільки багато і стояли вони навіть на проїжджій частині, що громадський транспорт ледве спромагався доїхати до місця призначення – утворювались затори.
Центральною вулицею Жовтневою вишикувались продавці вербових гілочок. До обіду продавали жмутик від 2,5 гривні до 5 гривень. Якщо вербові котики почали розпускатись, правили дорожче – 3 – 5 гривень. Причому біля обласної бібліотеки по Леніна продавали дорожче, ніж по Жовтневій, де була конкуренція.
Після 12 години вербу пускали навіть по 50 копійок за букетик.
– Беріть два за гривню, – просить літня жіночка, бо куди ж я її подіну. – Вона навіть свячена, тут батюшка ходив і кропив недавно.
Вибрати є з чого і перехожі купують біля парку Петровського чимало букетів.
Продавці – найчастіше студенти, пенсіонери та люди, на чиїх обличчях відбиток любові до алкоголю. Хоча є й інших категорій. Довелось зустріти навіть двох школяриків. Братики винесли вербу вже після 13 години. Примостились скраю. Стояли якось знітившись, відповіли, що дома нір зали гілочок.
Судячи з кількості краму, полтавці могли заробити на обрядовому дереві від сотні до кількох. Адже в більшості були цілі сумки краму, подекуди гілки вже лисі, без бруньок.
Біля церков, зокрема біля Спаської, продавали не лише вербу, а й колоски пшениці та навіть сухоцвіти. Чути було, як бабусі сварились за «місце під сонцем» біля храму.
Хтось заробляв працею, адже щоб продавати вербу, її треба нарізати, пов’язати в букетики та принести чи привезти в людне місце. А дехто просив милостиню безпосередньо біля храмів, навіть привівши з собою дітей. Полтавці давали гроші рідко, і то 1 – 2 гривні, дрібні монети. Жертвували частіше на храм.
Під час освячення верби дітлахи пищали від несподіванки, дорослі раділи та трохи щулились від крпель води, а собачки, яких принесли під стіни храму, ховались під руку до господаря.
Учора полтавці відзначали Вербну неділю. Одні освячували гілочки обрядового дерева, для інших це був привід заробити грошей.
Освячення біля Спаської церкви
Третє з найбільших християнських свят після Різдва та Великодня пройшло в Полтаві велелюдно. Святкові літургії в храмах, освячення верби – невід’ємні атрибути свята Входу Господнього до Єрусалиму або Вербної неділі. Біля основних храмів Полтави освячували вербу та воду весь день. У Хресто-Воздвиженський монастир віряни з’їхались із усього міста: машин було настільки багато і стояли вони навіть на проїжджій частині, що громадський транспорт ледве спромагався доїхати до місця призначення – утворювались затори.
Центральною вулицею Жовтневою вишикувались продавці вербових гілочок. До обіду продавали жмутик від 2,5 гривні до 5 гривень. Якщо вербові котики почали розпускатись, правили дорожче – 3 – 5 гривень. Причому біля обласної бібліотеки по Леніна продавали дорожче, ніж по Жовтневій, де була конкуренція.
Після 12 години вербу пускали навіть по 50 копійок за букетик.
– Беріть два за гривню, – просить літня жіночка, бо куди ж я її подіну. – Вона навіть свячена, тут батюшка ходив і кропив недавно.
Вибрати є з чого і перехожі купують біля парку Петровського чимало букетів.
Продавці – найчастіше студенти, пенсіонери та люди, на чиїх обличчях відбиток любові до алкоголю. Хоча є й інших категорій. Довелось зустріти навіть двох школяриків. Братики винесли вербу вже після 13 години. Примостились скраю. Стояли якось знітившись, відповіли, що дома нір зали гілочок.
Судячи з кількості краму, полтавці могли заробити на обрядовому дереві від сотні до кількох. Адже в більшості були цілі сумки краму, подекуди гілки вже лисі, без бруньок.
Біля церков, зокрема біля Спаської, продавали не лише вербу, а й колоски пшениці та навіть сухоцвіти. Чути було, як бабусі сварились за «місце під сонцем» біля храму.
Хтось заробляв працею, адже щоб продавати вербу, її треба нарізати, пов’язати в букетики та принести чи привезти в людне місце. А дехто просив милостиню безпосередньо біля храмів, навіть привівши з собою дітей. Полтавці давали гроші рідко, і то 1 – 2 гривні, дрібні монети. Жертвували частіше на храм.
Під час освячення верби дітлахи пищали від несподіванки, дорослі раділи та трохи щулились від крпель води, а собачки, яких принесли під стіни храму, ховались під руку до господаря.
