Четверо людей, серед яких 88-річна бабуся та 5-річна дівчинка Соня, через пожежу залишились без даху над головою.
На певний час знайомі дозволили родині Клюшник поселитись у їхньому флігелі, та де жити потім, полтавці не знають. Їхній будинок не був застрахований, тож на компенсацію сім’ї не варто розраховувати. Погорільцям залишається лише вірити і сподіватись, що світ не без добрих людей, і вони зможуть відбудувати втрачене житло.
Нагадуємо, що сирота-погорілець з Полтави позбувся підозрілих родичів, знайшов кохання та мріє про море.
Пожежа сталась через коротке замикання
Коли власниця приватного будинку в селі Залізничне поверталась разом з онукою додому, її на півдорозі зустріли сусіди. Вони і повідомили про нещастя.
– Приїхавши з міста, я саме йшла з потягу, – розповідає Зоя Клюшник. – Це було близько 18-ої. Коли вже доходила до будинку, мої сусіди почали кричати: «Зоє, скоріш іди, в тебе хата горить». Я дивлюсь, а воно починає горіти у місці введення електричної мережі до будинку. Син у той час був на городі, не бачив вогню. Ми почали носити воду, та вона бігла такою малою цівкою. Доки набирали воду, вогонь розгорівся. Хвилин за 20-25 наша оселя згоріла. Я кинулась у дім забрати хоч якісь речі. Змогла винести лише деякі документи.
Жінка розповіла, що довго чекали пожежників, хоча сусіди викликали їх відразу, як помітили вогонь.
– Пожежники приїхали хвилин десь через 50, – говорить жінка. – На той момент уже все згоріло. Після того як їх викликали, ми періодично ще дзвонили в пожежну частину і запитували, де ж вони є. Нам відповідали, що їдуть.
Пожежники ж запевняють, що приїхали вчасно.
– У нас усі виклики фіксуються, час прибуття рятувальників на місце події теж, – стверджує Віталій Шкаревський, начальник центру пропаганди ТУ МНС у Полтавській області. – З моменту отримання повідомлення про пожежу і до початку того, як пожежники почали гасити вогонь, пройшло 20 хвилин. Можливо, господарям так тільки здалось, що довго не було пожежників. Пожежна машина їхала від полтавського автовокзалу, що знаходиться в мікрорайоні «Алмазний». На швидкість приїзду рятувальників також могло вплинути те, що на дорогах було багато автомобілів, а пропускають же не всі.
Дім швидко згорів, бо був оздоблений деревом
Дерев’яне оздоблення будинку стало причиною того, що він так швидко згорів. Про це говорять і пожежники, і самі господарі. Минуло 8 років, як сім’я Клюшників придбала цей будинок. Поступово родина робила в ньому ремонт. До цього вони жили у Полтаві в 3-кімнатній квартирі. Зоя Володимирівна продала її і придбала 2 будинки. Один, на Дублянщині, – доньчиній сім’ї, в іншому, в Залізничному, оселилась з онукою, сином та матір’ю.
5-річна Соня, онука Зої Володимирівни, після пожежі боїться заходити на подвір’я, в якому раніше жила. Без бабусі та татка вона боїться навіть наближатись до колишнього свого житла. До цього дівчинці й так довелось пережити неприємне випробування долі – рости без мами.
Погорільцям допомагало все село
Родина оселилась у колеги Зої Володимирівни. Вона дозволила пожити у флігелі, де давно ніхто не мешкав. Хоч це й не найкращі умови, та сім’я рада і такому даху над головою.
– Я не можу передати, яка я була щаслива, коли моя колега сказала, що ми можемо пожити в їхньому будинку. Нам потрібно лише платити за комунальні послуги. Якби ж довелось знімати житло, то я не уявляю, де б ми брали гроші. У цьому флігелі зможемо пожити десь рік. Ми раді, що хоч якийсь поки що є дах над головою. І взагалі, після того як згоріла наша оселя, я по-іншому стала дивитись на людей. Я вважала, що всім завжди байдуже до чужої біди. Та насправді все не так. Нам жителі села назбирали десь 5 тисяч гривень, одяг та інші речі. Адже все згоріло. Якби не допомога людей, то я не знаю, що було б зі мною та моєю сім’єю.
У Полтавській райдержадміністрації запевнили, що на значну матеріальну допомогу погорільцям не слід розраховувати.
– Вони можуть звернутись за допомогою до сільради та районної ради, – говорить Олександр Іваніна, перший заступник голови райдержадміністрації. – Але це буде невелика допомога. Буквально 200-300 гривень. Є рішення районної ради, що матеріальна допомога видається у сумі від 100 до 300 гривень. Ну, можливо, 1000 гривень, якщо таке рішення приймуть депутати. Але все одно це не рятує ситуації. Від фонду надзвичайних ситуацій їм не можна виділити допомогу, оскільки цього не передбачає фонд. Для цього і є страхування. Як вихід – брати кредит і будувати нове житло. Працює програма «Власний дім» на купівлю чи будівництво житла на 30 років під 3 відсотки. Для цього сім’ї потрібно звернутись у райдержадміністрацію. У нас є тут представник цього фонду, і черг на цей кредит немає. Якщо у сільській раді Ковалівки є якийсь житловий фонд, то вони можуть їм надати тимчасове житло. І взагалі, фактично все у повноваженнях сільської ради.
У сільраді грошей немає, але в допомозі не відмовили
– Я зверталась до голови Ковалівської сільської ради, – розповідає Зоя Володимирівна. – Він мені не відмовив у допомозі. Але пояснив, що особливо великих грошей у сільради немає.
Яким чином може допомогти сільрада погорільцям, журналісту розповів сам голова Ковалівської сільської ради, до якої і належить село Залізничне.
– На сьогодні ми вже зібрали громадою певну суму грошей, близько 5 тисяч гривень, – говорить Юрій Бублик. – Але для будівництва це, звісно, не гроші. Допомогли вивезти згарище. Зараз я веду переговори з Державним підприємством «Полтавське лісове господарство» щодо деревини. Домовився з підприємцями, які заберуть ту деревину. Домовились за цемент: тонни 2-4 дамо їм на будівництво. Так сталось, що в нас 3 сім’ї-погорільці. Усім потрібно допомагати, але від цієї родини йде найбільша ініціатива, ніж від інших. Дехто досі й палець об палець не вдарив. Окрім того, у нас скоро свято Івана Купала, під час якого ми проводимо лотерею. Отримані кошти спрямуємо у касу взаємодопомоги Ковалівської територіальної громади. А потім на загальних зборах села вирішимо, куди їх витратити. Тож, можливо, вони підуть і на допомогу погорільцям. Надати ж тимчасового житла не можемо, бо немає такої житлової площі: ні відомчої, ні громадської, ні тимчасової. Усе знаходиться у приватній власності жителів громади, якою розпоряджатись сільська рада не може.
Та, незважаючи на все, маленька Соня Клюшнк мріє, що в неї знову буде свій дім. Після того як згоріла їхня оселя, вона просить бабусю купувати їй зошити, де намальований будиночок, якого в неї поки що немає. Та і вся її сім’я сподівається на допомогу від людей, завдяки якій вони зможуть таки відбудувати своє житло. Для всіх небайдужих відкрито рахунок.
Реквізити для перерахування:
В ПАТ «ПолтаваБанк»
Клюшник Зоя Володимирівна
МФО 331489
ЗКПО 1974806422
р/р 2620-5-96658
Призначення платежу: поповнення рахунку для Клюшник Зої Володимирівни
Контактний телефон: 0668732001
У сім’ї із села Залізничне Полтавського району згорів будинок.
