Розмова відбулася в рамках перших гастролей російських колег полтавських лялькарів теренами Полтавщини. До цього трупа Полтавського обласного акдемічного театру ляльок показувала в Москві та області спектакль "Срібне копитце".
Вже другий день полтавці мають змогу насолодитися постановкою відомого режисера-лялькаря Станіслава Железкіна "Сестриця Альонушка і братик Іванушка".
До теми - Московський театр ляльок привіз до Полтави казку про добро і чисте серце (фото)
Діти Москві і Полтаві - однакові
На питання, чим відрізняються діти в Москві та Полтаві, актори відповіли однозначно - нічим.
- Ваші діти, полтавські, нічим не відрізняються. Діти скрізь однакові. Приймали нас пречудово. російську вони звичайно ж розуміють, тому проблем взагалі не було: розуміють, аплодують. Дивляться зачаровано. Нас дуже здивувало, що ми приїхали в дитячий садочок і показували там наш спектакль, а діти не злякалися нашу Відьму, і дуже переживали за Іванушку та Альонушку, - Анастасія Ігнатенко, акторка.
Спектаклі для дорослих
- У нашому репертуарі є один спектакль для дорослих дітей. Це, скажімо так, спектакль для дітей від 6 років і до безкінечності. Дуже філософський. "Сонячний промінь", режисер Попеску. Взагалі, п`єса написана для дітей, просто версія режисерська в іншій інтерпретації.
Є проблема щодо дорослих спектаклів у ляльковому театрі. Крім того, проблема Москви в тому, що там є безліч театрів, і дорослі та підлітки віддають їм перевагу. також є у Москві театр Образцова, де є велика традиція спектаклів для дорослих, ходять туди. Наш театр останнім часом почав працювати в цьому напрямку. спектаклі стали напів дитячими-напівдорослими і, сподіваємося, що діти, які зараз до нас ходять, будуть ходити в підлітковому віці і в дорослому, - Олександр Третьяк, актор.
Головний режисер і хороший ляльковий драматург - проблема часу
- Головний режисер в принципі зараз проблема. чому? Раніше, наприклад, приходив головний режисер до театру і працював там близько двадцяти років. Брав на себе відповідальність за розвиток театру, за акторів. був такий час. зараз ніхто не хоче брати на себе відповідальність, а тим більше за інших людей. Режисерам простіше приїзати, поставити спектакль, заробити грошей і поїхати в інше місто. склалося так, що режисери так їздять, нікого це не влаштовую, але ніхто і не хоче цього змінювати.
Зараз у нас з`явився режисер. Він молодий, але вже поїздив, поставив і хоче вже когось виховувати, розвивати, - Олександр Третьяк.
- Не менш важливим фактором є проблема житла. У нас є режисери, які хотіли б працювати постійно в Москві, але їх ніде просто поселити. Службових квартир немає, а знімати для театру не під силу, - Анастасія Ігнатенко.
- Те саме стосується драматургів. Певно і у вас є проблема в Україні. Зараз немає хороших дитячих драматургів-лялькарів. А якщо і пишуть, то не знають про що. Тому акторам і режисерам і доводиться робити інрерпретації уже відомих творів, що не завжди добре, адже коже повинен займатися своєю справою, - Олександр Третьяк.
Побували на альтанці, у Хуторі на Пронях і в театрі Гоголя
- Приймали на чудово, дуже тепло. На жаль ми не могли так прийняти полтавських колег у Москві. У Нас просто до спектаклів добиратися по кілька годин, а у вас 15 хвилин. Встигли побувати скрізь: на білій альтанці, у Хрестовоздвиженському монастирі, театрі Гоголя. Сьогодні плануємо піти на "Легенду про Тараса", бо були просто зачровані попередньою виставою. Плануємо після нашого спектакля відвідати краєзнавчий музей. Побували на хуторі в Пронях, після чого Саша (Олександр Третьяк - автор.) сказав, що йому не подобаються російські села, а подобаються українські, - Анастасія Ігнатенко.
