Червоний Хрест допоміг зустрітись полтавцю з сестрою через 64 роки

Новини
Ніна Король12 грудня 2012 о 10:301437 Kolo.poltava.ua (Новини Полтави) Полтава, вул. Фрунзе, 65 +380532613245 Червоний Хрест допоміг зустрітись полтавцю з сестрою через 64 роки
Родичів, які загубились або про існування яких є хоч якісь відомості, можна знайти через Червоний Хрест.
Любов Мариненко з Харкова знайшла свого брата на Полтавщині саме завдяки Службі розшуку Товариства Червоного Хреста. Жінка жила з нерідним батьками і лише після їхньої смерті відшукала біологічну рідню.





Григорій та його сестра під час першої зустрічі в Харкові. Фото з сімейного архівуГригорій та його сестра під час першої зустрічі в Харкові. Фото з сімейного архіву







Усе почалося з того, що харків’янка Любов Мариненко побачила телесюжет про пошук близьких. Жінка, яка народилась у 1944 році в Німеччині, все життя провела з прийомними батьками і лише коли вони померли, дізналась, що десь є її мати. Тому вона мріяла знайти її та, можливо, братів чи сестер. Зважилась на пошук рідні та звернулась у Червоний хрест.

До теми - Червоний Хрест просить полтавців про допомогу

Невідомо, як склалася доля українки, матері пані Любові, яка у неволі під час Другої світової війни народила доньку. Але Любов Мариненко дізналась від людей, що рідну матір звали Марією. Її у 1943 році її погнали на примусові  роботи до Німеччини. Там вона народила доньку. Але маленька дівчинка повернулась в Україну уже з прийомними батьками.

Шукала матір у Німеччині, а вона жила у сусідній області

Харків’янка через багато років таки знайшла рідню. З’ясувалось, що мати жила у сусідній області – під Полтавою. Коли пані Любов була в Німеччині, вона навіть на вулицях вдивлялась в людей, шукаючи очима потенційну матір.  Коли жінка була у відрядженні Німеччині, вона звернулась до Міжнародної служби розшуку. В архівах вдалося дещо відшукати. Як уже потім з’ясували фахівці з Товариства Червоного Хреста в Україні, жінка, яка народила дівчинку Любу в Німеччині, походила з Полтави. Її забрали на роботи до Німеччини і працювала вона в домі якогось Отто.  Прізвище полтавки німці вказали неправильно. Оце й усі скупі дані про матір Любові Мариненко.

Коли нарешті прийшов лист, що особу матері встановлено, пані Любов отримала удар – за 2 місяці до цього Марія Харлампіївна Скриль померла. Чоловік її теж помер, але у цьому шлюбі народився син Григорій, якому було 55 років. Тож харків’янка зважилась на зустріч зі зведеним братом. Сама йому зателефонувала, він приїхав у Харків.

До теми - Самотнім допоможуть соцпрацівники, Червоний Хрест та листоноша

Якби знав про існування сестри, сам би її знайшов

Обоє, звісно переживали, як зустрінуться. Зустріч була теплою.

Пан Григорій Косяк живе в Полтавському районі. Тепер він знає точно, що у нього є рідна сестра. Але не любить розповідати історію про те, як його знайшли, зайва увага йому непотрібна. Каже, що коли інформація з’явилась у ЗМІ, були такі телевізійники, яких би він не хотів більше бачити. За словами полтавця вони приїздили в село, познаходили тих, хто навіть його матері з молодості не знав, але кожен із «очевидців» додавав що хотів.

– Думаю, ту передачу і не покажуть, не зважаться – я там багато чого наговорив, – каже Григорій Косяк.

Нині Григорій Савелійович бачиться з сестрою, їздять одне до одного в гості.

Мати Григорія та ЛюбовіМати Григорія та Любові

– Якби знав про неї точно, то і сам би знайшов, – каже чоловік. – А так у селі говорили люди про те, що буцімто  в матері народилась дитина у війну. Але в нашій сім’ї про це не говорили.

Коли Марію Харлампіївну відправили до Німеччини, вона була вже вагітна, але про це ніхто не знав. Після 1945 року повернулась в Україну, але без дитини.

– Про доньку ніколи не розповідала, та не те, що про дитину, про війну також мовчала, – каже пан Григорій.

Життя у полтавки й після війни було важке. До кінця своїх днів вона не сказала нічого Григорію про його сестру.

Любу усиновили теж українці з Харкова. Із ними жінка жила усе життя, не знаючи, що не рідна. Але як говорила в телепередачі, відчувала це.

Хто знає, чому дитина,народжена в Німеччині, опинилась  в інших українців із Харкова. Брат і сестра вважають: або нерідні батьки украли дівчинку, адже своїх дітей у них  не було, або Марію змусили віддати дитину. Мовляв, на батьківщини їй буде важко жити з позашлюбним дитям.

Як звернутись до Служби розшуку Товариства Червоного Хреста України та кого шукають



Звернутись можна,надіславши листа на електронну адресу: tsredkro@carrier.kiev.ua

Прочитати детальніше можна на сайті Товариства: rfl.redcross.org.ua

Звернутись можна у представництва Товариства в Полтаві та районах. У Полтаві: обласна організація – вул. Шведська, 52, тел. 7-43-08.

Міська організація:вул.. Калініна, 36 (стара поліклініка №4), каб. 103.

Обласні та районні організації напряму із міжнародними пошуковцями не виходять. Але вони допомагають полтавцям оформити документи: заповнити анкету, радять, які документи треба мати. Пояснюють, що шукати через Червоний Хрест можуть лише близькі родичі. Якщо справа стосується успадкування, тобто пошуку рідні заради спадку, то це не в компетенції Червоного Хреста.

Про це розповіла Ірина Плюсніна, керівник обласної організації.

Ірина ПлюснінаІрина Плюсніна

– Найчастіше в Полтаві звертаються ті, хто бажав довести, що він остарбайтер і йому теж належать виплати від німецької сторони, – каже Ірина Плюсніна. – Архіви про остарбайтерів та евакуйованих вціліли в бункері в Арользені (Німеччина).

Евреї, які були примусово евакуйовані, теж звертались в  Червоний Хрест. Адже німці також і їм призначили виплати як компенсацію за злочини фашизму. Для цього євреям потрібне підтвердження національності та того, що дійсно людина була в евакуації, навіть якщо це була дитина.

Звернення до Служби розшуку Червоного Хреста в основному стосуються подій і людей часів Другої  світової війни.  Крім живих людей, шукають і загиблих та їх могили.

Позначення:

Категорії:

Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter