Павло Дворський: «Думаю, що моя найкраща пісня ще не написана»

Інтерв'ю
Ольга Правденко19 лютого 2013 о 10:444001 Kolo.poltava.ua (Новини Полтави) Полтава, вул. Фрунзе, 65 +380532613245 Павло Дворський: «Думаю, що моя найкраща пісня ще не написана»
Народний артист України Павло Дворський на початку лютого відсвяткув свій 60-річний ювілей.
Артист, який на сцені вже 35 років, написав музику до пісень «Смерекова хата», «Стожари», «Маки для сина», «Горнусь до тебе, Україно», які ввійшли до золотого фонду української естради. У ексклюзивному інтерв’ю «Колу» Павло Дворський розповів про те, що йому подарувала рідня на день народження, як з’явився альбом українських хітів італійською мовою та коли приїде виступати на Полтавщину.

Дружина подарувала вишиту сорочку, а сини – гуцульські чоботи –   Пане Павле, вітаю Вас із ювілеєм! Зичу творчої наснаги, міцного здоров’я, радуйте своїми  піснями слухачів ще багато років. Як відсвяткували 60-річчя? Запросили друзів звідусіль чи, можливо, сіли за святковий стіл лише в оточенні родини? –   Перш за все, я зустрівся зі своєю ріднею та кумами в Києві та Чернівцях. У столиці мене дуже гарно привітали мої друзі, творчі побратими Іво Бобул, Віталій Білоножко, Лілія Сандулеса, дует «Писанка», дует «Скриня», Іван Попович. Дуже приємно було отримати привітання від буковинського земляцтва в Києві та друзів із Канади, Прибалтики, США, які, на жаль, не змогли приїхати. Користуючись нагодою, хочу подякувати їм за привітання та багаторічну підтримку. На мій день народження Українське національне радіо запросило на прямий ефір, поспілкуватися з радіослухачами. Було приємно чути побажання людей, які вже багато років слідкують за моєю творчістю. –    Що дарували дружина та діти? –   На день народження вони подарували великий альбом, в якому зібрали всі найцікавіші моменти моєї творчості за 35 років. Це і виступи на телебаченні, на радіо, інтерв’ю в газетах, нариси, фотографії. Подарували його при друзях, які приїхали з Тернополя, Чернівців, Івано-Франківська, Коломиї і заспівали в чотири голоси «Многая літа». Крім того, кожен подарував свій подарунок: Світлана (дружина) – вишиту сорочку, а сини Павло та В’ячеслав –  шкіряні гуцульські чоботи ручної роботи. Знаєте, я вважаю, що святкувати день народження треба в роботі. Тому під час святкування, яке розтяглося не на один день, зустрівся в Чернівцях у будинку-музеї Володимира Івасюка з творчою інтелігенцією. Приємно, що на зустрічі була й рідна сестра Івасюка – Оксана. Читайте також - Сергій Жадан розповів у Полтаві, чому безробітний та критикував владу. Інтерв’ю З Івасюком Павло Дворський познайомився в шкільні роки, а з Яремчуком були кумами –  До речі, Ви з Володимиром Івасюком познайомилися ще в юності. Як відбулося знайомство? –  Так, Івасюка я знаю зі шкільних літ. Знайомство відбулося на конкурсі дитячих музичних шкіл Чернівецької області. Я грав на баяні та представляв Кельменецький район, а Володя грав на скрипці та виступав за музичну школу містечка Кіцмань. Отам ми і зустрілися 1968 року. Друга зустріч відбулася після армії в Чернівецькій обласній філармонії, куди Володимир Івасюк приніс пісню «Під селом баяни», першим виконавцем якої був я. Потім він приносив пісні Назарію Яремчуку. Ця талоновита і прекрасна людина була трудоголіком. Він творив, навіть в автобусі, поїзді чи літаку у нього під рукою завжди був аркуш із нотним папером. –    Ви згадали Назарія Яремчука, із ним були не просто друзями, а  й навіть кумами. –  Яремчук є хрещеним батьком В’ячеслава – молодшого сина. Згадаю, як під час наших гастролей за кордоном Назар Назарович любив вибирати подарунки для свого похресника. Дарував і одяг, і різні гарні іграшки. Хотів йому також купити гарну гітару. На жаль, професійну гітару В’ячеславу ми купили вже без хрещеного батька. Зараз В’ячеслав професійно грає на гітарі, співає, пише власні пісні, бере участь у моїх концертах разом зі своїм старшим братом Павлом. –  Ювілей – це маленький підсумок життєвих досягнень. Чим пишаєтеся найбільше у своєму житті, чи вдалося реалізуватися сповна та які плани на найближче майбутнє? – Я думаю, що коли митець заспокоюється і каже собі, що вже досяг всього, чого хотів, – це крок назад. Попереду – непочатий край роботи. У найближчому майбутньому хочу провести концерт із симфонічним орекстром у Чернівцях, Тернополі, Луцьку, Львові. А після Великодня планую виступити в Полтаві, можливо, Кременчуці та Лубнах. Є запрошення попрацювати у великих селах Полтавщини, дати концерти там, де вже дуже довго не було українських виконавців. Планую виступити в Італії, США, Казахстані, Білорусі, на фестивалі в Прибалтиці. –    Чи є в репертуарі дуетні, сімейні пісні родини Дворських? –        Звичайно, є. Ми особливо любимо співати народні пісні, на яких виросли. Коли збираємося всі разом, беремо до рук гітару і співаємо «Гуцулку Ксеню», «Ой там на горі», співаємо і пісні з мого репертуару. Дуже любиться моїм синам співати пісні, які я написав на вірші поета Миколи Бакая «Відлітають лелеки», «Роксолани». –  Ваш старший син Павло влітку одружився. Його дружина Яна теж творча та співоча натура? –  Вона не співачка. Але досить добре розуміється на фольклорі та народній музиці. Працює на телебаченні в Чернівцях, створює власні передачі для дітей та молоді. Тому я думаю, що родина поповнилася гарною жінкою. Павло Дворський на сцені із сином ПавломПавло Дворський на сцені із сином ПавломВаші сини вчилися на юристів, але гарно співають. Зараз вони поєднують професію артиста з юриспруденцією чи виключно займаються співами? –  Молодший син поєднує, працює в адвокатському агентстві і паралельно співає на моїх концертах, виступає на конкурсах. А старший син професійно займається творчою діяльністю: поєднує спів із роботою на телебаченні. Мріє, щоб ВІА «Смерічка» зібрався знову разом –  Чи згадуєте з ностальгією часи, коли співали у ВІА «Смерічка», який збирав повні зали у всьому Радянському Союзі? –  Звичайно, згадую, тому що спілкуюся по Інтернету з творчими побратимами  (які співали у ВІА «Смерічка»). Віктор Морозов зараз живе в Канаді, Олександр Соколов – у Німеччині, Юрій Луцейко – у США. Хотілося б знову зібратися разом і заспівати для глядачів. Я вже говорив про це  із засновником ансамблю «Смерічка» Левком Дутковським. Але конкретно ще нічого сказати не можу, бо на це потрібні кошти, апаратура. До теми - Сергій Жадан розповів у Полтаві, чому безробітний та критикував владу. Інтерв’ю –  Нині пісні українською все рідше можна почути на телебаченні та радіо… Як ви особисто ставитеся до того факту, що українська пісня в Україні наразі заледве неформат? –  Зараз на телебачення та радіо прийшли люди, які лише хочуть заробити на цьому гроші. А потрібно, щоб рідне, національне, як у багатьох країнах світу, було під захистом, дотувалося із бюджету. А в нас національні колективи не мають ніякої підтримки від держави, ледве виживають. А це ж духовне, культурне обличчя України. Тому я думаю, що треба прийняти закон, який би підтримував рідну мову та національну творчість. –  Ви записали альбом «Стожари» італійською мовою. Як виникла ідея заспівати італійською? Це нові пісні? –  Альбом італійською мовою «Стожари», до якого увійшли 11 пісень, був презентований у Римі 13 травня 2012 року біля церкви Святої Софії. До речі, італійською альбом називається Lestelle cadenti, у дослівному перекладі – це «зірки, що падають». Оскільки стожари італійською звучать, як курочки. На подію прийшло тисячі людей, не лише українців, а й італійців. До альбому ввійшли як старі відомі пісні «Мама Марія», «Стожари», «Нехай тобі розкаже дощ», так і створені нещодавно.  Задум заспівати італійською мовою в мене зародився давно, адже цю мову я люблю з дитинства. В Італії я зустрівся з поетесою Даніелою Агостінеллі.  Вона вийшла заміж за українця і вивчила українську мову. Даніела й запропонувала мені перекласти українські пісні італійською. –  Де вам найкраще твориться? –  Я більше композитор, ніж пісняр. Писати слова довіряю поетам. Спеціального приміщення для творчості не маю. Натхнення приходить у різних місцях. Буває, що їду в поїзді, а мелодія крутиться в голові.  Музика до деяких моїх пісень була написана на одному диханні, за годину буквально, як, наприклад «Лети любове», а до інших, приміром, «Відпливають білі кораблі», писав музику кілька років. А от мелодія до пісні «Смерекова хата» з’явилася під час відпочинку у далекій Болгарії. Тоді так засумував за батьківською домівкою,  що мелодія сама почала зароджуватися. По приїзді до України розповів Миколі Бакаю, що маю нову мелодію та слова куплету: «Смерекова хата, батьківський поріг». А він вже дуже швидко, за кілька днів, написав пісню повністю. Думаю, що моя найкраща пісня ще не написана. Довідка «КОЛА» Павло Дворський народився 1 лютого 1953 року в селі Ленківці на Буковині. Закінчив Чернівецьке музичне училище відразу по трьох відділеннях. 1976 року Дворський був запрошений до легендарного ВІА «Смерічка». 1979 року в репертуарі «Смерічки» з’явилися перші пісні Дворського – «Стожари» та присвячена пам’яті Володі Івасюка «Маки для сина». У ансамблі познайомився зі своєю майбутньою дружиною Світланою, яка згодом подарувала йому двох синів – Павла та В’ячеслава. У 90-их роках розпочав сольну кар’єру.

Позначення:

Категорії:

Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter