Ці чарівні дами не бояться ні висоти, ні складнощів і працюють на рівні з чоловіками. Вони одні з тих, кому доводиться працювати на свята, в тому числі і 8 Березня.
Стати водієм тролейбусів реально за 6 місяців
Колись отримати посвідчення водія тролейбуса можна було в одному з місцевих ПТУ. Нині спеціальні курси працюють безпосередньо на території комунального підприємства «Полтаваелектроавтотранс». Водієм тролейбусів можна стати за 6 місяців. Навчання безкоштовне.
До теми -
Полтавським тролейбусам компенсують проїзд пільговиків на 18 мільйонів гривень
– Наразі у нас 13 таких учнів, на днях вони складатимуть іспити. Серед них дві жінки. Учні курсу отримують певні виплати від біржі праці, щось на зразок стипендії. На всіх випускників уже чекають робочі місця. По закінченню курсів вони отримають відповідне свідоцтво та посвідчення водія тролейбуса, – розповів Андрій Руденко, начальник служби руху КП «Полтаваелектроавтотранс».
У «Полатваелектроавтотранс» 60 жінок, що водять тролейбуси. Чоловіків дещо більше, та ненабагато, їх 83. Серед всіх жінок-водіїв «рогачів» найдовше працює Надія Тимощук – за її плечима 46 років стажу. Найменше – Аліса Бондаренко – 4 роки.
Довідка «Кола»
Заробітна плата водія тролейбуса коливається в межах 2 тисяч гривень
Якщо на посаду водія «рогача» претендуватимуть чоловік і жінка, перевагу за статтю не надаватимуть.
Принаймні так журналіста «Кола» запевнило керівництво.
Зі слів Андрія Дмитровича, «текучкості» кадрів у них немає.
– Хто обрав таку професію, той працює майже завжди до пенсії. Адже в Полтаві таке підприємство одне, і якщо водій тролейбуса не має іншого фаху, працевлаштуватись більше немає де, – зазначив начальник служби руху.
Кожного робочого дня жінки-водії кілька разів підіймають струмоприймачі вагою у 24 кілограми.
Про специфіку роботи
Робочий день водія «рогача» може початись о 5-й ранку, а закінчитись о 23-й. Тому працюють за спеціальним графіком, позмінно.
Аби довезти ранніх пасажирів до місця призначення, водіям тролейбусів потрібно ще раніше прокинутись і добратись до місця роботи. Туди їх підвозять транспортом підприємства. І, відповідно, коли працюють допізна, водіїв та кондукторів також розвозять по домівкам.
Більше про особливості робочого дня розповіли самі полтавки, які працюють водіями «рогачів»
Ольга Закревська водить тролейбуси 26 років
– Найскладніше, особисто для мене, підтягувати ключем колеса. Хоча це робити доводиться нечасто, але сам процес дається важко, – зізнається жінка. – Мій робочий день починається з того, що я беру маршрутний лист і оглядаю тролейбус, на якому їхатиму. Згодом ставлю штанги і розписуюсь у спеціальному журналі. А коли приходить час, тобто за графіком, виїжджаю.
Ольга Володимирівна розповідає, що всім пасажирам вгодити рідко вдається. Тож їй хотілося б, аби вони частіше з розумінням ставились до ситуації.
– У моїй роботі мене, в принципі, все влаштовує. Єдине, чого б хотілося, щоб люди були більш чемними. Не лізли, виламуючи двері, коли транспорт переповнений. А ще кілька років тому був такий випадок: зайшов безхатченко в мій тролейбус. Іншим пасажирам це не сподобалось, вони почали висловлювати своє обурення. Тому довелось його попросити вийти з громадського транспорту.
Полтавка стверджує, що змінювати професію не хоче. Говорить, що працюватиме, доки буде здоров’я.
Для водіїв тролейбусів усі свята – робочі дні
Лише дні народження та наступний після того день – законні вихідні, які узгоджуються графіком. Щодо решти свят – то як випаде.
– Цього року 8 Березня у мене випав вихідний, а так часто доводилось працювати, – розповідає Ольга Закревська. – Але у такі дні взагалі легко працюється: люди ввічливі, вітають навіть зі святом. Пасажирів мало, як і машин на дорогах.
Водію тролейбусу підіймати струмоприймачі (штанги) доводиться мінімум двічі на день. Коли ж волога погода (іде дощі та сніг), то набагато частіше. Такі штанги (роги тролейбуса) – вагою 24 кілограми.
Валентина Баклицька керує тролейбусами 17 років
– Для мене найтяжче в нашій роботі – працювати в час пік, коли великий пасажиропотік. А ще складно встигати їздити за графіком.
За словами жінки, найбільш вередливі серед їхніх пасажирів –пенсіонери.
– Не всі звісно, але трапляються такі. Зокрема, найчастіше ця категорія пасажирів жаліється, що тролейбусів мало, або що їм довго доводиться нас чекати. Якби мені дали змогу щось змінити в специфіці нашої роботи, то я б запропонувала видавати пенсіонерам талони. Або ввела для їхньої їзди певний час, щоб, наприклад, вони платили в час пік, як це зробили вже в інших містах.
До теми -
Тролейбусники Полтави святкували свій 50-річний ювілей (фото)
Обидві жінки запевняють, що вже не уявляють себе в іншій професії. Аргументованих же пояснень щодо причини вибору такого фаху не дають. Говорять, що було це давно, і їм просто хотілось працювати водіями.
З усіх видів громадського транспорту найбільше жінок-водіїв саме за кермом тролейбусів
Чому саме за рулем «рогачів» найбільше водіїв-жінок, пояснив їхній начальник.
– Водити тролейбуси – аж ніяк не легше, ніж інший транспортний засіб, – говорить Андрій Руденко. – Але в іншому транспорті доводиться ремонтувати автомобіль водію власноруч, а тут (для «рогачів» – автор) є система, що займається ремонтним обслуговуванням. Тобто водіям тролейбусів не доводиться самостійно ремонтувати транспортний засіб.
Довідка «Кола»
Серед 60 жінок, які працюють водіями тролейбусів у Полтаві, 23 – ветерани праці житлово-комунального господарства. А от же працюють на підприємстві більше 15 років.
