Бела Франкль (справжнє ім’я письменника, який творив під псевдонімом Мате Залка) народився 23 квітня 1896 року в місті Матольч в Австро-Угорщині (теперішня Угорщина) в сім’ї єврейського шинкаря. У той час багато угорських сімей мріяли про те, щоб їхні сини стали військовими, вбачаючи в цьому єдиний шлях до щасливого життя.
У 17 років молодий письменник створив свій перший збірник розповідей, однак мріям сина завадив рідний тато, який бачив майбутнє свого нащадка лише в армії. Тож закінчивши місцеве комерційне училище, молодий хлопець записався добровольцем в австро-угорську армію, яка в той час воювала на полях Першої світової війни. Заради вступу в армійські ряди довелося навіть збрехати про свій справжній вік.
До теми - легенди Полтави: Історія вежі – «дому Карлсона»
Полон та віра в комунізм
Молодому солдату не судилося довго воювати, тому що вже 1916 року він разом з іншими угорцями, яких у той час називали мадярами, потрапив під Луцьком у російський полон. Залишок війни майбутній письменник провів у військовому таборі Красная Речка, що знаходився у Хабаровську.
– Табір для військовополонених, до якого я потрапив, був частиною цілого воєнного міста, – розповідав пізніше письменник. – Це була звична будівля часу панування російського царя. Вона складалася з двох частин: добудованого помешкання та бараків. Коли я потрапив у табір, у місті почали набирати людей у російські частини Колчака. У першу чергу набирали рядових, які після швидкої підготовки направлялися на фронт. Сама їхня підготовка відбувалася у мене на очах.
Саме тоді Франкль захопився ідеєю світової більшовицької революції, яку він проніс через усе життя.
Генерал Лукач (Мате Залка). Фото press-line.ru Інтернаціоналістичні ідеї
1917 року Залка взяв участь у формуванні червоногвардійського загону, який складався з інтернаціоналістів (військовослужбовці соціалістичних держав – прим. автора). Для письменника розпочався новий етап життя – боротьби за комуністичні ідеї.
– У таборі до нас дійшли чутки про підпілля, яке ніби то підтримувало зв’язки з зовнішніми більшовицькими групами, якими керували Петро Щетинкін та Олександр Кравченко. Для нас, угорців, вони були справжніми героями.
Слід зазначити, що ці групи в майбутньому стали основою Сибірської партизанської армії, яка налічувала близько 18 тисяч вояків. Тим часом нашому герою вдалося втекти з табору. Одного літнього дня 1919 року невеликий загін із 12 осіб, в якому перебував і Залка, зуміли вбити охоронців та втекти з полону.
В Угорщині, як і в більшості країн Європи, у той час комуністична партія знаходилися під забороною, однак це не завадило письменнику вступити до неї 1920 року. Щоправда, із зрозумілих причин це було зроблено заочно.
Легенда про золотий ешелон
За деякими історичними джерелами, партизанський загін, яким керував Мате Залка, 1920 року охороняв так званий «золотий ешелон» – частину (близько 7000 ящиків!) золотого запасу Російської імперії, який станом на 1914 рік був найбільшим у світі.
Старший контролер Самарської контори Народного банку Микола Казановський пізніше розповідав:
– На станції Ачинськ варта «червоних» була змінена батальйонами 1-го полку дивізії імені III Інтернаціоналу, ядром якого був партизанський загін Мате Залки, створений із колишніх солдатів австро-угорської армії, які втекли з таборів військовополонених.
За його словами, Мате Залка командував однією з рот інтернаціоналістів, які охороняли саме «золотий ешелон».
У підсумку золото було благополучно доставлене до місця призначення – у Казань.
Мате Залка у формі інтербригади (фото kremenchug-kpu.org.ua)Боротьба проти Махна
За військову службу молодого командира підвищили в званні. Із 1921 до 1923 року Мате Залка брав участь у боротьбі з селянськими військами Нестора Махна в Україні, які на той час були грізною силою. Після завершення військових дій він був звільнений у запас та переїхав до Москви, де працював дипломатичним кур’єром та директором місцевого Театру революції (теперішній Московський академічний театр імені Володимира Маяковського – прим. автора).
Зв’язок із Полтавщиною
Саме під час боротьби з Махном письменник уперше завітав на Полтавщину. Особливо йому сподобалися Білики, до яких він приїжджав практично кожного літа, починаючи з 1928 року. За його словами, природа Полтавщини йому дуже нагадувала рідну Угорщину.
Спокійне письменницьке життя
Перша публічна розповідь Залки, яка мала назву «Ходя», побачила світ 1924 року. У ній розповідалося про громадянську війну в Росії. Військова тема була продовжена і в наступних творах автора, які мали назву «Кавалерійський рейд» (1929) та «Яблука» (1934). Найвідоміший твір письменника – «Добердо» – був написаний за декілька тижнів до смерті автора.
Відомий радянський письменник єврейського походження Ілля Еренбург про твори Залки писав:
– У романі «Добердо» немає кінця. Точніше Мате Залка завершив цю книгу не так, як він її писав: кінець роману нагадує статтю. Це невипадково: він уже бачив іншу кінцівку – подвиг людини, яка, ненавидячи війну, йде у бій, їде до далекої Іспанії та помирає там. Узагалі, є письменники великого розмаху, великого стилю, великої майстерності. Мате Залка – письменник великого серця.
Слід зазначити, що Мате Залка писав свої твори і угорською, і російською мовами.
Друг Хемінгуея
На початку 1937 року майбутній лауреат Нобелівської премії з літератури Ернест Хемінгуей вирушив до Мадрида в якості журналіста, аби відслідковувати воєнні дії громадянської війни. Саме на батьківщині конкістадорів доля його зводить із генералом Лукачем (військове прізвище Мате Залки), який на той час був командувачем 12-ї Інтернаціональної бригади. У підсумку генерал Лукач став одним із персонажів найвідомішого роману американця – «По кому дзвонить дзвін», який побачив світ 1940 року.
До теми - відомі полтавські будівлі у роки Другої світової війни: 8 історій
Останній бій
Мате Залка завершив свій земний шлях 11 червня 1937 року недалеко від міста Уеска, що на півночі Іспанії. Машина з письменником та іншими генералами республіканців опинилася в зоні артилерійського обстрілу військ франкістів. Вибухом машину кинуло на скелю…
За кілька днів Залку поховали у Валенсії. 1979 року останки письменника було перепоховано на воєнному кладовищі в Будапешті.
Сім’я
Війна в Іспанії поєднала угорського письменника з українкою Раїсою Азарх, яка була молодшою на рік за чоловіка. Вона була лікарем, в якості якого брала участь у Жовтневій революції, громадянських війнах у СРСР і Іспанії (в останній займалася створенням санітарних частин республіканської армії) та Радянсько-фінській війні. У 1941-1944 роках була військовим кореспондентом. Була письменницею, щоправда, підпадала під сталінські репресії під час боротьби з «космополітами» (антисемітська кампанія Йосипа Сталіна, яка ставила за мету боротьбу проти єврейської інтелігенції).
Музей
У селищі Білики Кобеляцького району 1972 року було відкрито літературно-меморіальний музей Мате Залки (персональну музейну кімнату було створено ще 1961 року – прим. автора). Він знаходиться у приміщенні місцевого народного музею історії та художньо-ужиткового мистецтва. У музеї зібрані особисті речі письменника. Тут можна побачити меблі з його московської квартири і ті речі, що збереглися у самих Біликах. Окрім цього, збережені книги з особистої бібліотеки Мате Залки з його власними позначками.
Музей письменника в Біликах (фото ridna.ua)Пам’ять
У країнах колишнього Радянського Союзу ім’енем письменника були названі вулиці у російських містах Чебоксари, Красноярськ та Хабаровськ, та українських Виноградів, Запоріжжя, Київ, Полтава, Севастополь та Сімферополь. Окрім цього, у Москві на будинку, де Мате Залка проживав з 1921 до 1925 року, встановлена меморіальна дошка.
1976 року на екрани соціалістичних країн вийшов радянсько-угорський фільм «Псевдонім: Лукач», який розповідає про військове життя письменника.
Довідка. Мате Залка – угорський письменник та революціонер, активний учасник громадянських воєн у Росії 1918-1921 та Іспанії 1936-1939 років. Кавалер ордена Червоного Прапора та республіканського ордена Визволення Іспанії (посмертно).
Читайте ще:
Якою була Полтава у роки Великої Вітчизняної війни
