Під час одного з попередніх опитувань полтавці розповіли журналістам про безпритульних котів та собак
 | Лариса Григорівна: – Зараз я не знаю, що можна зробити з безхатьками. Усе-таки раніше такого не було. Не те, що я проти цієї влади, але раніше якось підбирали людей і кудись направляли. Звичайно, потрібно щось робити, не можна залишати їх на вулиці. Є ж особи більш енергійні, здатні влаштуватися в житті якимось чином. Але немає роботи, і вони не знають, де її знайти. Ми колись під дачу вже більше 30 років тому придбали будинок у селі Михайлівка, хоч ми й міські жителі і ніколи сільським господарством не займалися. А от спробували, захопилися. І от дивимося, скільки там ходить отаких людей бездомних. Приїжджають улітку, щось там збирають у лісі. А що з ними зробиш? Це тільки держава повинна вирішувати. От раніше, наприклад, направляли кудись безпомічну людину, яка залишилася сама. Сусіди кудись телефонували, і її направляли у якийсь будинок для літніх людей, якимось чином вирішували це питання. |
 | Андрій: – Я вважаю, що будувати центри для безпритульних і давати їм гроші – це марна справа. У них такий спосіб життя вже сформувався, і більшості з них буде важко змінити його. Думаю, що потрібно створювати робочі місця, щоб дати можливість їм заробити гроші. А якщо їм дати житло і тому подібне, то з цього нічого хорошого не вийде. Якщо взяти десять отаких от безпритульних, створити для них усі умови, дати їм житло й гроші, то п’ять із них можуть прилаштуватися в суспільстві, почати нормальний спосіб життя, а п’ять із них усе спустять і залишаться такими ж. Вони просто не адаптовані та не готові до нормального життя. |
 | Дмитро: – Безхатькам потрібно допомагати. Робити це повинні і держава, і міська рада. Потрібно, щоб були якісь спілки, хоча б пункти обігріву, де б допомагали бездомним узимку. Якщо захотіти, то можна спробувати допомогти безпритульним людям. Але цього повинні хотіти й ті, хто опинився у такій ситуації. Бо зараз багато й таких, хто просто жебракує, просить грошей у перехожих і нічого не хоче робити. Це ж, напевно, простіше, ніж іти працювати. |
 | Наталія: – Тут простій людині дуже важко влаштуватися на роботу, не кажучи вже про калік і безпритульних. Таких людей потрібно підтримувати на державному рівні. Їм треба допомагати. Але в нас це нікому не потрібно. Безпритульними ніхто не хоче займатися. Якщо вони самі не хочуть, то їм ніхто не допоможе. Державі вони непотрібні. |
| Ангеліна (не захотіла фотографуватися, бо не любить публічності): – Краще для безпритульних створювати якісь центри, щоб там їх годували. Потрібен центр якийсь. У Макаріївській церкві є такий. Там і обіди влаштовують кожної неділі о 12-ій годині. Там не дивляться, хто ти. Отак би підтримати їх. Цих людей шкода, тому що життя в них так склалося, що вони все втратили. Треба їм допомагати. От якби олігархи, у яких купа грошей, поділилися. Якщо в тебе є щось, то поділися. У мене, хоч і невеличка пенсія, буває, іду, бачу бабусю, що просить, інколи така думка грішна проскакує, що в неї ж теж пенсія є. А потім приборкую свої думки, не просто ж вона просить, лізу в кишеню, і, якщо є гроші, то даю їй. | |
 | Віра Микитівна: – Обов’язково безпритульним треба допомагати. Я як соцпрацівник знаю, що якби в нашій країні керівники займалися безпосередньо своєю справою, то насправді такої картини з безпритульними не було б. Створювати всілякі центри? Так вони понастворювали їх уже давно. Але ніхто цим не хоче займатися. Соціальні ж служби цим повинні перейматися. Узагалі, усе залежить від держави. У нас є різні служби, але вони не хочуть, одне на одного спихають – і все. |
| Людмила Трохимівна: – Потрібно якось дізнаватися про безхатченків і розподіляти їх. Хто справді намагається щось змінити у житті, а хто – наркоман чи алкоголік. Треба якось знаходити контакт із цими людьми і допомагати їм. Але не всім. Зважаючи на те, в яку ситуацію людина потрапила. | |
 | Євдокія: – Безпритульними стають з різних причин. Дехто – із необачності. Щоб їм допомагати, у нас у Полтаві є центри. Якщо бачиш, що людина більш-менш ще вдягнена, можна їй допомогти. Але ж є й такі, що опускаються повністю, яких влаштовує таке життя. Серед них дуже багато тих, у кого просто проблеми з алкоголем. Є особи, які свідомо обирають такий спосіб життя. А ще багато людей, які дурять тих, хто потрапляє у такі біди не за власною волею. Такій людині просто необхідно допомогти. А тим, хто сам вибирає такий спосіб життя, навряд чи допоможеш. |
 | Леонід Костянтинович: – Я ще застав той час: коли людина не працювала, її через три місяці засуджували. Це було нормальне вирішення питання. А зараз людям треба чимось займатися, щоб не було бандитизму, крадіжок, жебракування. Це породжує негативи у нашому суспільстві. Влада повинна контролювати це і допомагати. Організації різні – це просто організації. Це лозунги, на перший погляд, вигляд має добрий, але ж… останнє слово за державою. |
 | Юлія: – Я повністю підтримую американців у питанні з безхатченками. У них є центри, куди людина може звернутися, поїсти і переночувати. У них, напевно, не до такої міри принижується людська гідність. Не дуже приємно дивитися, як безпритульні їдять із смітників, як бабусі порпаються в них. А повністю викорінити це неможливо. У нас навіть люди із середнім рівнем достатку живуть, як американські бомжі. Це блакитна мрія будь-якої країни. Але навряд чи це можливо. Просто людям потрібно допомагати, бо кожен із нас може опинитися у такій ситуації, ніхто з нас не застрахований від цього. |
 | Юлія: – Ну, в ідеалі, безпритульних взагалі не повинно бути, але всі ми розуміємо, що для нашого часу – це утопія... І хоч у деяких ситуаціях люди самі винні, що залишились без даху над головою, все-таки потрібно їм допомагати. Якби державних мужів це хоч трохи хвилювало, то можна було б дуже легко виділити порожні приміщення, зробити там простенький ремонт, попросити допомоги у підприємців чи й просто людей – одяг, постільну білизну, харчі тощо. Ну, не буду детально описувати, скажу лише, що це реально! |
 | Олександр: – Вважаю, що необхідно створювати центри соціальної реабілітації. Опікуватися ними повинні як місцева влада, так і благодійні фонди, а також небайдужі громадяни. Від себе готовий жертвувати у такі заклади одяг та здійснювати іншу допомогу. |
Запитували Валентина Пустовіт, Ольга Матвієнко
Результати онлайн-опитування перегляньте на сайті
До теми: У Кабміні хочуть порахувати безхатченків: реалії ініціативи в Полтаві
