| Антоніна (не захотіла фотографуватися): – Може якийсь відсоток людей і повинен носити зброю. Але для того, щоб видати людині зброю, потрібно провести з нею певну роботу, зробити певні аналізи, взяти необхідні довідки. А сьогодні у нас все купується… Але такі люди, яким можна довірити зброю, повинні бути. Я б особисто зброю не носила б, я б не змогла нею користуватися. Був відповідний період, коли в мене був газовий балончик. На щастя, мені не довелося ним користуватися. Зараз термін дії його пройшов. Але в нас є такі ситуації у житті, коли навіть зброя, яка знаходиться у сумочці, може не допомогти. Знаючи себе, я в цьому впевнена. | |
 | Петро: – Зброя не потрібна. Наші люди не дійшли до цього ні умом, ні розумом. Дайзброю, вони зараз перестріляють один одного. У нас же менталітет зовсім інший, ніж в Європі. Я сам в лікарні працюю і знаю, що вона не потрібна у швидкі. Хто там нападає на ті «швидкі допомоги». Там більше балаканини, ніж діла насправді. Ви подивіться, які зараз люди. Вони ж обезбашенні, кидаються один на одного з кулаками. А якщо їм ще дати в руки ніж, чи пістолет, що тоді буде. Зброю в маси не можна давати. |
 | Дмитро: – Зброя для самозахисту звичайно ж потрібна. Але ж не бойова. Гума. Я б не відмовився від пістолету з гумовими пулями. Тільки ж треба дивитися, щоб людина не дурником була. Щоб усі довідки в неї були, що вона в адекваті. Лише тоді зброю можна. А так, звичайно, ні. Є ж он малоліткам понадають зброю і вони ходять по вулицях, понти розводять. У мене в самого нічого для самозахисту немає. Навіть балончиком ніколи не користувався. |
| Валентина Михайлівна (не захотіла фотографуватися): – При теперішньому стані треба зброю. З собою я нічого не ношу, хоча в мене вдома є балончик. Але я в таких ситуація відразу розгублюсь, я не буду знати, що його й робити. Тому не ношу його з собою. Зброя – це не на кожного. А взагалі, ми спокійно вже не ходимо, небезпечно стало. Якби зброя потрапляла до нормальних людей, а так вона сьогодні потрапляє до тих, у кого гроші є. І от результат ви бачите. Раніше її не було і було так добре, спокійніше. Ми не знали, що таке усілякі там балончики, а зараз там убили, там – прибили. Жахи одні. | |
 | Наталія Павлівна: – Зброя навіть для самозахисту українцям не потрібна. Ну не знаю, може б балончик тільки й треба. А зброєю іншою я б не користувалася. Я в людину стріляти не зможу. Це повинні бути лише спеціальні люди, охорона якась, яким можна довірити пістолет. Вони повинні бути спеціально навчені цьому, перевірені психологами. А так продавати зброю,то буде те ж саме, що і в Америці. Будуть стріляти в школах в учнів, у вчителів. Багато зараз людей психічно неврівноважених. Дозвіл потрібно давати тільки ретельно перевіреним людям. А масово продавати її, то буде бандитська країна. |
| Юрій (не захотів фотографуватися): – Кожному з нас потрібна зброя. Бо як виходить, той хто нападає, має зброю, а той на кого нападають – немає. Як він буде захищатися? Зброя потрібна. Бо несправедливість виходить. Нападник вище виходить за ту людину, у якої немає зброї. Все потрібно для самозахисту: і пістолети, і балончики. | |
 | Олена: – Я б можливо хотіла мати газовий балончик. Але масово для самозахисту зброю роздавати не можна. Це повинно бути індивідуально. Якщо людині потрібна зброя, лише тоді. І ще, потрібно знати, кому давати. Перевіряти треба усіх добре, хто хоче придбати пістолет. Щоб зброю не використали з насильницькою метою, щоб не страшно було виходити на вулицю. |
 | Петро Іванович: – Хай люди спочатку себе навчаться вести порядно, потім вже зброя. Ви беріть з самого верху, як вони себе там ведуть. Ні в якому разі. Без зброї й так вистачає пригод. По вулицях зараз взагалі небезпечно ввечері ходити, а тоді тим більше. Ми не готові до зброї. Наша нація взагалі не може себе поводити нормально. Ви подивіться на Верховну Раду хоч, як вона себе веде. А це ж еліта. А всі там, як базарні баби. |
 | Лідія Степанівна: – Я б зброю не хотіла б. Треба людину дуже добре перевіряти, щоб дозволити її з собою носити. Щоб нормальною була. А взагалі для захисту потрібна якась зброя. Ну хоча б той балончик газовий. У мене такого не має, але я й пізно не ходжу. Різні бувають ситуації, і кожен для самооборони хотів би мати щось з собою. Охоронцям зброя потрібна. І, напевно, правильно, що й лікарям швидких хочуть дати. Усілякі там розброї можуть бути, й хулігани, а лікарям потрібно надавати медичну допомогу й треба якось від нападників захищатися. |
 | Ганна Олександрівна: – Я проти зброї, я не знаю хто там як. Іза дітей страшно, і за онуків. Я проти. Дуже небезпечно. Не потрібно це. Я сама ніколи нічого з собою не носила. Ніколи зі мною, слава Богу, нічого такого не траплялося і, дай Боже, щоб і на інших не нападали. В мене й діти нічого з собою ніколи не носили. У нас ніколи й не було холодної зброї ніякої. Я думаю, що вона не потрібна. |
 | Яна: – Дівчатам у сумці може й потрібен якийсь балончик. Тільки так, щоб про це ніхто не знав. Бо всі будуть знати, що у кожного зброя, це ж може початися якась неадекватна обстановка. У нас все ж таки цивілізовані люди. Ну є якісь, звичайно, поодинокі випадки агресії, але так, щоб повально,то –ні. Моя думка така, що абсолютно всім зброя не потрібна, навіть, якщо це газовий балончик. Дівчатам, можливо б і не завадило. А, якщо й трапиться якась така ситуація, то чи зможе дівчина швидко зорієнтуватися, згадати, що в неї в сумці є газовий балончик, витягти його й скористатися. |
 | Юлія: – Зброя абсолютно усім не потрібна. Є різні ситуації, й іноді такі, де можна було б обійтися без газового балончика, чи пістолета, аби не застосувати зброю не за призначенням. Можуть бути багато поранень, або летальних випадків, коли зброю не потрібно було пускати в хід. Зброю можна давати лише спеціальним людям, які потребують її у своїй роботі. |
 | Володимир Петрович: – Це питання в дійсності дуже болюче. Ви ж розумієте, віддати зброю у руки людям при сьогоднішній ситуації, при тому бедламі, що робиться в державі, є небезпека, що тією зброєю можуть заволодіти люди, які психічно хворі, неврівноважені, які можуть зробити стрілянину. Ми ж знаємо, що це було в Америці, коли будувалася держава, коли кожен мав свій пістоль і вирішував питання тільки за рахунок зброї. Тому є небезпека. Але при гарному захисті цих сторін, я сторонник, щоб людина все-таки мала право на захист за допомогою зброї. На захист своєї особистості, свого майна,своєї власності. Це питання треба. Але може ще не сьогодні. Але цю проблему треба вирішувати. Бог милував мене, я не потрапляв у такі ситуації, де конче потребував зброї для самозахисту. Але були випадки, якщо б у мене тоді в руках була зброя, то хто знає, чи не за гратами я бзараз був. |
 | Наталія: – Я думаю, що зброя, навіть для самозахисту, звичайним пересічним українцям не потрібна. Судячи з досвіду інших країн, де зараз озброїли всіх, зброя є навіть у підлітків, і в людей з неурівноваженою психікою, це не потрібно. Немає ніякої гарантії, що зброя потрапить до рук психічно нормальної людини. І вона використає її лише за призначенням – для самозахисту, а не тоді, коли в неї буде поганий настрій, депресія, чи нервовий напад, і вона не перестріляє перехожих людей. Я категорично проти. Не можна давати людям зброю, навіть для самозахисту. У мене був колись балончик. Але коли трапляється така ситуація, коли страшно, страх тебе паралізує і ти не використаєш той балончик. Ти не знаєш, яка буде реакція після того балончика. Ним не завжди зможеш скористатися. Просто, щоб собі було якось спокійніше, його можна носити у сумці. Але користі від нього мало. |
 | Антон: Я ставлюся до зброї для самозахисту позитивно, оскільки в наш час бувають ситуації, коли цивілізованим способом не можливо уникнути конфлікту внаслідок якого ти страждаєш. Єдине що - це треба організувати якнайсуворішу перевірку людини перш ніж видавати їй зброю, ясна річ не вогнепальну. А ілюстрацією мотивів використання зброї повинна бути притча про майстра східних єдиноборств. У нього спитали: "Що ви робитимете, якщо вас атакують? - Я втечу. -А якщо вас наздоженуть? - Я сховаюсь. - Ну а якщо вас знайдуть? - Ну що ж, доведеться тоді вбити нападника..." |
Все про зброю у Полтаві та новий законопроект читайте на сторінках наступного номера "Коло" та згодом на сайті.
Опитували Валентина Пустовіт, Ольга Матвієнко
