Наталія Удовиченко-Чабан– Все почалося з Помаранчевої Революції. Коли поєднана Майданом молодь вирішила щось зробити не лише для себе. Перший досвід волонтера я отримала у дитячому інтернаті для інвалідів по вул. Чічеріна, що у Дніпропетровську. Зустріч з цими дітьми назавжди змінила мій світогляд. Маючи тяжкі фізичні вади, терплячи нестерпний біль і каліцтва, малюки відкрито дивилися на світ. У їхніх очах не було ворожнечі чи суперництва. Вони навчилися цінувати кожен момент життя, віддаватися йому повністю. Це був важливий урок для мене, адже рідко хто задумується, що маючи все, ми абсолютно не цінуєм життя. Далі була участь у різних соціальних проектах, а 2005року мій чоловік, Іван Чабан, запропонував провести благодійну акцію «Дід Мороз іде до дітей». Ми просто знайшли костюм Діда Мороза, купили шоколад і 31 грудня вийшли на вулиці міста вітати малечу, вражень було купа. Тому уже наступного року, маючи досвід попереднього, якісно розширили свої горизонти. Акція продовжує жити і нині. Але зараз це налагоджений процес, у нашому арсеналі уже 5 пар казкових чарівників Дідів Морозів і Снігуроньок, змінився формат проведення. Тепер ми формуємо списки соціально-незахищених дітей, які з різних причин не отримують соціальної допомоги від держави, найчастіше за браком якихось довідок. І в період з 29-31 грудня, а іноді і 1 січня до них додому приходять чарівники з повним мішком подарунків. Потреба в подарунках зростає, ми з чоловіком почали розуміти, що власних ресурсів уже не вистачає. То звернулися до друзів, мешканців міста. У нас і зараз діють пункти збору іграшок на цьогорічну акцію. 2008 року спільно з колегами створили молодіжну громадську організацію «Наш шлях» на чолі з Чабаном Іваном, під егідою якої ми і проводимо свою соціальну роботу.
Волонтерка з радістю опікується дітьми. фото з соціальної мережіУ лютому 2014 року волонтери куплять обладнання для дітей з вадами слуху
Ще одним важливим соціальним проектом, який вплинув на її життя, дівчина називає Всеукраїнський благодійний фонд «Серце до Серця», в якому працює з часу заснування – 2006року.
– З кожним роком фонд набуває все більшої довіри від населення. 2013 року по Полтаві ми збірали 176111,09 грн. За ці гроші буде закуплено у лютому 2014 року та передане до міської дитячої лікарні медичне обладнання для дітей з вадами слуху. – розповідає Наталія. – В фонді я навчилася саморганізації, організації колективу, правильної побудови роботи, стратегії пранування та розвитку, фонд став фундаментом як у особистому так і професійному житті.
Наталія разом з чоловіком, який підтримує та допомагає у волонтерстві. фото з соціальної мережі– Звісно в такій роботі є багато нюансів, – продовжує Наталія. – Це не завжди адекватне розуміння зі сторони загалу. І брак коштів на здійснення запланованого. Але найважче – це втрачати. Адже не всі ті кому допомагаєш доходять до переможного кінця. Найважчою стала встрата Людини з великої літери Вікторії Мірзи, яка з 2008 року, маючи четверту стадію раку активно допомагала іншим, не шкодувала ні сил, ні часу, ні здоров'я. ЇЇ життєвий шлях назавжди залишиться прикладом мужності і великої любові до людей. Вічна їй пам’ять. Також дуже важливу роль відіграє внутрішнє середовище в родині, підтримка друзів та рідних. На мою думку, щоб повною мірою займатися соціальною роботою, поряд повинно бути таке ж любляче гаряче серце, яке буде підтримкою, партнером, розрадою. Я вважаю, що мені пощастило знайти таку людину, сильну духом та тверду в переконаннях – це мій чоловік Іван Чабан. Правду говорять, що щастя – це коли дивляться не один на одного, а в одну сторону. Ми постійно балансуємо один одного, в час внутрішньої кризи страхуємо один одного, по черзі беремо ініціативу на себе, надихаючи один одного на звершення. Разом сумуємо про втрачене і радіємо перемогам.
Читайте також
Як у Полтаві обирали кращих волонтерів. Фотоогляд
