Микола Касьян – костоправ від Бога
Микола Касьян. Фото exo.in.ua
Багато років поспіль із такою ж надією українці та багато людей з інших країн світу з вірою в диво йшли, їхали, летіли до гіннесівського рекордсмена, знаменитого костоправа з Кобеляк – Миколи Касьяна. Його талант інакше, як Божим даром, назвати було неможливо.
Про те, ким був Микола Касьян, і через чотири роки після його смерті знають мільйони людей. Костоправ-цілитель повернув радість життя тисячам. Не одна людина, яку він зцілив, називала його чудотворцем. Сам цілитель неодноразово говорив, що його дар – то від Бога. А ще – дякував батьковi за те, що навчив цiлительства, змалечку повторював:
– Дивись, Миколо, i запам’ятовуй. Наше дiло – людям допомагати. По чоловiчiй лiнiї всi Касьяни з дiда-прадiда костоправами були, і ти будеш.
Батько за плечима мав лише два класи церковнопарафiяльної школи. Микола ж з червоним дипломом закiнчив Харкiвський медiнститут. Вiйськову службу проходив у Казахстанi. Там захворiв на туберкульоз. Вiд неминучої смертi його врятували на рiднiй Полтавщинi. Лiкування було, що зветься, нетрадицiйним.
Микола Андрійович лікував руками. Очевидці та пацієнти згадували цей процес:
– Поплескування долонею по спинi – звук, наче рубають капусту. Шість таких прицiльних плескачiв – i бiль минає. Комусь Касьян натискає рукою мiж лопатками або над попереком – чути характерний хрускiт. Потiм – шия. Повертання головою лiворуч, тодi – праворуч. Знову хрускотить. Руки при цьому працюють – i там, всерединi у пацiєнта, стають на мiсце кiсточки та ушкодженi хребцi. Дiється невидиме чудо, задля якого люди i їдуть за тисячi кiлометрiв.
Пропрацював у Києві кілька днів і повернувся назад до Кобеляк
За радянських часів до Миколи Касьяна ставилися неоднозначно, одні молилися за його здоров’я Богу за те, що врятував, інші писали на нього численні анонімні листи керівництву партії та країни, називали шахраєм, який лише гребе з людей гроші. Важко було повірити, що легкими дотиками пальцiв вiд голови до куприка вiн «читав» пацiєнта. Дiагноз ставився за лiченi секунди. Цiєї його здатностi – «бачити» руками, довго не визнавала офiцiйна медицина. Відтак Верховна Рада УРСР відправила в Кобеляки депутатську комісію з фахівців з охорони здоров’я, її очолив академік Олександр Олексійович Шалімов. Члени комісії поспілкувалися з людьми, з Миколою Андрійовичем, побачили, що до нього на прийом стоїть величезна черга. Люди приїжджали з усього Радянського Союзу, чекали часом кілька днів, щоб потрапити до цілителя, і у багатьох після його маніпуляцій дуже швидко поліпшувалося самопочуття. До речі, за прийом не було встановлено якоїсь певної такси, платили хто скільки міг. Тож, не побачивши в роботі костоправа ніякого блюзнірства, комісія повернулася до Києва, МОЗ дозволило Касьяну лікувати пацієнтів, і навіть в Інституті травматології та ортопедії костоправу виділили кабінет для прийому людей. Але цілитель попрацював у столиці кілька днів і повернувся до Кобеляк. Там він почувався вільно, в Києві ж знаходився до певної міри під контролем керівництва, відчував заздрість із боку багатьох лікарів-ортопедів.
Лікував Горбачову і Ротару, Кобзона і Табачника
За радянських часів на прийом до Касьяна записувалися на рік, а то й на два наперед. У роки незалежності кількість охочих вилікуватися в знаменитого лікаря зменшилася. Лікував Микола Касьян не лише простих людей, а й багатьох знаменитостей. Зокрема виправив кривошию Раїсі Горбачовій. Валентина Шевченко, колишня голова Президії Верховної Ради УРСР в інтерв’ю одному з інтернет-видань згадувала:
– Після цього (після того, як вилікував Горбачову, – авт.) йому присвоїли звання народного лікаря СРСР, Горбачови брали його з собою в закордонні подорожі. Він їздив до Ленінграда лікувати члена Політбюро Григорія Романова. Касьяну пропонували роботу в Китаї з зарплатою 22 тисячі доларів США на місяць. Пропонували також квартиру в Москві та роботу в Кремлівській лікарні – лікувати керівництво. Але він відмовився, сказав: «А в провінції, що не люди? Якщо керівництву треба, нехай приїжджає, не відмовлю». Таких патріотів України, як Касьян, треба пошукати. Він був справжнім громадянином…
Попри таку увагу з боку радянського керівництва, Микола Касьян ніколи не був членом Комуністичної партії, хоча обирався депутатом Верховної Ради СРСР.
Цілитель збудував у Кобеляках центр мануальної терапії. Пишався Микола Андрійович кімнатою, де розміщені картини, фотознімки, окремі речі, подарунки-сувеніри від чисельних гостей звідусіль. Він називав це приміщення музеєм. Там знаходиться безліч публікацій про великого костоправа – і не лише у вітчизняній пресі, зустрічаються статті японською, італійською, китайською. Певно, легше перелічити тих людей, які не бували у Касьяна, аніж тих, хто пройшов через його руки. Серед них – відомі космонавти, льотчики, політики, співаки, телеведучі. У музеї є фотографії лікаря з Володимиром Винокуром, Софією Ротару, Таїсією Повалій, Миколою Басковим, Борисом Олійником, Валентиною Толкуновою, Геннадієм Хазановим, Олексієм Баталовим, Яном Табачником. Особливо багато знімків із Йосипом Кобзоном.
У Книзі рекордів Гіннеса 1993 року була надрукована статистика: «Україна. Найбільше число костоправних операцій провів народний лікар Микола Касьян. Протягом 1990 року він вправив хребетні диски 41 тис. 251 хворому, серед них – 19 тис. 359 дітей».
Помер Микола Андрійович Касьян зранку 28 жовтня 2009 року в Кобеляках, там і похований. У листопаді того ж року центральна вулиця Кобеляк була перейменована на його честь.
ДОВІДКА «КОЛА». Микола Касьян народився 10 квітня 1937 року в Кобеляках, де й прожив усе своє життя. Закінчив Харківський медінститут (1959-1964 рр.). Підвищував кваліфікацію в Київському інституті травматології й ортопедії. Автор монографії «Мануальна терапія при остеохондрозі хребта». Академік Української академії наук, заслужений лікар України, народний лікар СРСР, родоначальник мануальної терапії в СРСР та Україні, підполковник медичної служби запасу, меценат.
Микола Амосов – хірург, який закликав людей не сподіватися на медицину
Микола Амосов. Фото gazeta.dt.ua
Хірург Микола Амосов був лікарем від Бога. На його рахунку тисячі врятованих життів, він став прикладом для багатьох лікарів, як потрібно любити справу всього свого життя.
У той же час хірург розповідав людям:
– Не сподівайтеся на медицину. Вона непогано лікує багато хвороб, але не може зробити людину здоровою. Більше того, бійтеся потрапити в полон до лікарів! Часом вони схильні перебільшувати слабкості людини і могутність своєї науки, створюють у людей уявні хвороби і видають векселя, які не можуть оплатити.
Микола Амосов, росіянин за походженням, який народився в селі Ольхово поблизу Череповця, більшість свого життя – 49 років – прожив в Україні.
Саме в Києві вперше в СРСР він зробив протез мітрального клапана та створив інститут серцево-судинної хірургії. А на міжнародному рівні Микола Андрійович вперше ввів у вживання протезування клапанів серця, що мають антитромботичні властивості. Крім того, 2008 року, за результатами опитування громадської думки, Амосов був визнаний другою людиною, після Ярослава Мудрого, і удостоєний звання «великого українця всіх часів».
Свого часу Микола Андрійович отримав одразу два дипломи – інженера і медика. Але Друга світова війна визначила його долю остаточно – чоловік вирушив на фронт і військовим хірургом у пересувному польовому госпіталі пройшов через усю війну. Після закінчення війни Амосов продовжує займатися хірургічною практикою. Він працює завідувачем відділення хірургії Брянської обласної лікарні, в якій створює власну методику резекції легенів при раку і туберкульозі. За шість років роботи в клініці та на посаді головного хірурга Брянської області він робить таких операцій більше за всіх у Радянському Союзі. Із цієї теми Микола Михайлович захищає спочатку кандидатську, а незабаром і докторську дисертації.
Поворотним у кар’єрі геніального хірурга стає 1957 рік. Він вперше спостерігає в Мексиці, де був у відрядженні, операцію на серці, в якій використовується апарат «штучне серце». Ось коли його інженерні та медичні знання зливаються разом. Повернувшись на батьківщину, Амосов починає роботу над власним апаратом подібного типу, продовжуючи займатися практичною хірургією. Кар’єра талановитого лікаря круто злітає вгору, і незабаром він очолює лабораторію, потім – відділ біоенергетики, а згодом стає директором Інституту серцево-судинної хірургії у Києві. За роки своєї кардіохірургічної практики Амосов зробив понад 6 тисяч операцій на серці. Звичайно, бували і невдачі, але Микола Михайлович не опускав руки і сміливо йшов вперед, впроваджуючи нові способи проведення хірургічних операцій в боротьбі зі складними недугами. Слід зазначити, що свою останню операцію на серці Микола Амосов здійснив на початку 90-х років. А йому тоді вже минуло вісімдесят років.
До останнього свого дня, а помер знаменитий хірург 12 грудня 2002 року, він мав чудовий фізичний стан, бо активно займався фізкультурою і навіть розробив власну систему зміцнення здоров’я. Його книга «Роздуми про здоров’я» була видана гігантським тиражем – 7 мільйонів екземплярів.
1962 року Микола Амосов став депутатом Верховної Ради СРСР. Спочатку він вiдмовлявся, але було сказано: керiвництво вже вирiшило. Двічі на рiк хірург сидiв по три днi на сесiях Верховної Ради, голосував одноголосно, а вдома щопонедiлка приймав трудящих iз скаргами на квартири, пенсiї, несправедливість. I так було чотири скликання – до 1979 року. А потiм був депутатом вже при Горбачовi – у 1989-1991 рр.
Підготувала Ольга Правденко
