Жінка майже голодує, але продовжує боротися за право власності на землю на вулиці Маршала Бірюзова, 24 у Полтаві.
Ольга Чалова надії покладала на численні судиПолтавка Ольга Чалова має житло, яке перейшло їй та її сестрам у спадок від батьків. Помешкання за адресою Маршала Бірюзова, 24 знаходиться на місці колишньої водонапірної вежі системи інженера Шухова (більш відома в народі як башта Шухова). Вона знаходилася на території обійстя протягом 1947-1950 років. Функціонувала до 1965-го на території приватного домоволодіння, забезпечуючи місто водою. Вежа Шухова, яка до 1998 року зберігалася як пам’ятник архітектури місцевого значення, згодом стала непотрібною через створення сучасних водозаборів. З роками металеві конструкції почали руйнуватися. Будь-якої миті велетенська 48-метрова споруда вагою понад 150 тонн могла впасти. Тож 2003 року полтавський раритет майже після 30 років простою демонтували.
Замість городу – храм
На місці колишньої водонапірної вежі на подвір’ї й досі залишилися шматки каміння, насаджувати щось практично неможливо. Жінка ще до минулого року насаджувала город за декілька метрів від місця, де знаходилась вежа. Зараз пенсіонерка стверджує, що її власну землю привласнила релігійна громада.
Три роки тому Полтавська міська рада надала земельну ділянку, на якій Ольга Чалова рокамигосподарювала, «Полтавській Християнській Церкві» міста Полтава. Суди не вирішили спірної ситуації, запевняє полтавка. Минулого року міська влада після чисельних судів ухвалила рішення на користь церкви – надати в оренду на 2 роки земельну ділянку за адресою: вулиця Тевелєва, 1-А (колишнє місцезнаходження водонапірної башти конструкції інженера Шухова). Жінка всі ці роки намагається довести, що будувати на місці її городу церква не має права. Проте поки що без успіху.
– Пропонували жінці матеріальну допомогу, продукти харчування, – пояснює Андрій Руднєв, пастор релігійної громади. – Жінка від усього відмовляється, впевнена, що має повне право володіти землею. Зверталася до судових інстанцій. Свої вимоги жінка і її родина обґрунтовують тим, що нібито мають право користування виділеною релігійній громаді земельною ділянкою на вулиці Тевелєва, 1-А. Оскільки її утворили за рахунок земельної ділянки на вулиці Маршала Бірюзова, 24, де з одного краю розташоване їх домоволодіння.
Чи не головна причина судової тяганини через землю: під час численних розглядів справи у суді полтавка з родиною належним чином свого права землекористування не засвідчила.
– Право на земельну ділянку не зареєстроване, це було встановлено у судовому порядку ще 2002 року, – пояснює пан Храпач, юрист релігійної громади. – Тобто співвласники домоволодіння на вулиці Маршала Бірюзова, 24 (Ольга Чалова і її сестри – прим. авт) після знесення водонапірної вежі, яка належала КП «Полтававодоканал», самовільно почали використовувати частину території, де та знаходилася, для особистих потреб.
- Довідково: Релігійна громада Повного Євангелія «Полтавська Християнська Церква» функціонує в Полтаві як релігійна організація з 1996 року та на даний час складається приблизно з 200 прихожан.
Церква переконує: відгородилася законно
Церква переконливо демонструє дозвільні документи.
– Ми звернулися до міської ради з проханням надати нам земельну ділянку, нам виділили ту ділянку, яку вважали за потрібне, – пояснює Андрій Руднєв, пастор релігійної громади. – Усі документи в порядку. Рішенням Полтавської міської ради від 2010 року нам надали дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва молитовного дому з господарськими приміщеннями на вул. Тевелєва, 1-А. Помешкання за адресою Маршала Бірюзова, 24 – це суміжне домоволодіння, прилягає до виділеної церкві земельної ділянки. Інші сусіди погодили межі землі, Ольга Чалова – ні.
На противагу закону, Ольга Чалова запевняє, якщо в неї відберуть город – і їсти буде нічого.
– Біля будинку є маленький клаптик землі, але на ньому неможливо висаджувати городину, – каже пенсіонерка. – Навесні садила перець та помідори, проте врожаю так й не дочекалася. Нічого на землі, де колись була вежа, не росте.
Церква пропонувала пенсіонерці безкоштовно приватизувати її частину землі, але та відмовилась
Навіть тоді, коли виявилося, що законних підстав володіти усією земельною ділянкою немає, жінка відмовилася від допомоги релігійної громади.
– Церква за власний кошт пропонувала приватизувати для жінки її земельну ділянку в максимально можливих межах, – пояснює пастор. – І лише після визначення меж її земельної ділянки релігійна громада пропонувала далі вирішувати питання щодо виділення для церкви решти площі вільної землі. Однак згоди на прийняття допомоги та погодження меж жінка не дала. При цьому варто зауважити: в разі виділення земельної ділянки релігійній громаді в розмірі 3300 квадратних метрів, Ользі Чаловій залишається для обслуговування будинку близько 2000 квадратних метрів, а це вдвічі більше, ніж передбачено ст.121 Земельного кодексу України (право на безоплатне виділення (приватизацію) землі для обслуговування будинку в межах міста – розміром не більше 1000 квадратних метрів). Не зважаючи на це, пенсіонерка щоразу стверджує, що виділена для релігійної громади ділянка має належати їм в повному обсязі, а це становить 5285 квадратних метрів.
Церква переконана, що голодує пенсіонерка через гордість
Також церква переконує, що, згідно з документами, договір подарунка домоволодіння від 1945 року, яким апелює Ольга Чалова, не є документом, що підтверджує право користування на земельну ділянку.
– У документі вказано, що дарується домоволодіння, яке складається з будинку на дві кімнати і дві кухні та сараю, які розташовані на садибі площею 5000 квадратних метрів. Отже, предметом договору подарунка були будинок та сарай, – наводить факти юрист церкви. – Незалежно від того, чи закріплювалась рішенням Полтавської міської ради народних депутатів за родиною Ольги Чалової земельна ділянка площею, чинним на 1985 рік законодавством розмір ділянки, що могла перейти у приватне користування, не міг перевищувати 600 квадратних метрів. Але навіть оформлення цієї площі родина пенсіонерки тоді не зробила, й відмовляється від цього нині.
Натомість жінка стверджує, що без землі не проживе, бо харчується лише за рахунок городу, а пенсію витрачає на суди. У церкві – іншої думки щодо голодування пенсіонерки.
– Жінка з проханням допустити до орендованої нами земельної ділянки не зверталася через гордість чи нездатність нормально спілкуватися, – кажуть у церкві. – Ми неодноразово, в тому числі в присутності міліції, пропонували допомогу (а не компенсацію, бо для того немає законних підстав) в розмірі вартості врожаю фруктів та ягід, що вона могла б зібрати з орендованої нами земельної ділянки, на що отримували відмову.
Ексклюзивно для «Кола» представники церкви погодилися показати територію майбутнього молитовного дому. На місці колишнього саду-чагарнику – купи гілля. Замість городу, яким користувалася пенсіонерка – купи землі та траншея у вигляді хреста. Зараз працюють два трактори. На місці, де ще влітку старенька рвала яблука та садила город – до 2015 року зведуть приміщення церкви.
Також читайте:
Будівництво вишки, проти якої протестують полтавці – дозволили.
