Свої роздуми з цього приводу висловив Олег Пустовгар, член Президії Ради Полтавського обласного відділення всеукраїнського громадського об’єднання «Майдан», голова Полтавської обласної організації партії «За Україну!».1. Хто, на Вашу думку, є лідером Євромайдану (полтавського і київського)?
– Дев’ять років тому люди скандували прізвище одного лідера, який згодом завдяки масовим виступам став Президентом. Основна відмінність від «помаранчевих подій» – це відсутність одного чітко вираженого лідера як на головному столичному Євромайдані, так і на полтавському. Повсталий люд видав «на-гора» багато лідерів – не лише партійних, але й представників громадських об’єднань та моральних авторитетів. Сотні тисяч людей на столичному Євромайдані створили нову масову громадську організацію – «Майдан», у якій немає одного керівника чи лідера, навпаки, керування процесом здійснюють колегіально рада і президія. Аналогічна ситуація й на Полтавщині – до ради увійшли народні депутати (вони апріорі є лідерами, оскільки підтримку засвідчив виборець своїми голосами), громадські діячі, журналісти, опозиційні політики. Це свідчить про народження в Україні громадянського суспільства. Люди вийшли не на підтримку персоналій, а за європейське майбутнє, людську гідність і збереження незалежності України.
2. Що вважаєте здобутками і втратами Євромайдану?
– На жаль, не вийшло бліцкригу у війні українського народу проти корупційної влади. Це не стільки втрата, скільки об’єктивна реальність: для влади навіть мільйон на вулиці – не аргумент. Тому війна перейшла у затяжну фазу.
Однак є й безумовні здобутки. Першим і головним є масштабні зміни свідомості мільйонів громадян. Навіть за оцінками соціологів, що працюють на провладний режим, кількість прихильників євроінтеграції зросла на 15%. А ще люди збагнули, що нинішня влада тільки вдає із себе сильну і монолітну, насправді ж це звичайні боягузи, які бояться йти на позачергові парламентські та президентські вибори і не здатні чесно, без масштабних фальшувань, в демократичний спосіб перемогти на них. Також маємо об’єднання усіх регіонів країни в несприйнятті дій поплічників Януковича – кривавих беркутівців: за даними тих же соціологів, 96% мешканців західних областей засуджують насильство над мирними демонстрантами. Аналогічну відповідь дали 84% мешканців центральних областей, в тому числі і Полтавщина. Кривавий розгін засудили 73% мешканців Півдня, і навіть на Сході 60% людей висловилися проти звірячого побиття студентів. Схід і Захід – разом! Очевидним є катастрофічне для влади падіння її авторитету. Згідно з усіма дослідженнями, будь-який кандидат, підтриманий Євромайданом, переможе Януковича на президентських виборах. За умови висунення одного, єдиного кандидата – вже у першому турі, під час походу трьома колонами – у другому.
Другий здобуток – народження ГО «Майдан». Тільки-но цей «малюк» підросте, він неодмінно повторить успіхи прибалтійських народних фронтів, польської «Солідарності» й вітчизняного Народного Руху України.
Третій здобуток – хвиля народних протестів започаткувала появу «соціальних ліфтів» і винесла на поверхню нових, креативних і пасіонарних громадських діячів, про яких ще два місяці тому мало хто знав і чув. Харківський форум Євромайданів показав, що ця нова еліта в перспективі здатна скласти здорову конкуренцію парламентській опозиції і продукувати нові ідеї для плану змін.
3. Які недоліки Євромайдану?
– Євромайдан – це спільнота ідейних людей. Це спільний протест прихильників дуже різних ідеологій. На ньому мирно вживаються ліві (соціал-демократи), націоналісти, ліберали, консерватори та й взагалі сотні тисяч простих позапартійних осіб, які прагнуть жити по-людськи. Через це нерідко дехто проголошує суперечливі заяви, які потім на шкоду спільній справі використовують олігархічні сайти, газети та телерадіоканали. Отож, як на мене, досі не витворено спільну інформаційну лінію, яка б доносила єдину позицію та правду про корупційні оборудки можновладців.
На Полтавщині «малюк» «Майдан» має дорослішати швидшими темпами: слід пожвавити розбудову районних осередків ГО «Майдан» та створити облвиконком, який би займався поточною роботою, також обласний сайт ГО «Майдан» й потужну юридичну службу. Вірю, що невдовзі ці недоліки виправимо.
4. Чим і коли закінчиться Євромайдан?
Запитання складне, але спрогнозую, що Євромайдан у найближчі два місяці точно не розійдеться. Далі – залежить від влади: чи здатна буде виконувати справедливі вимоги євромайданівців. Якщо ні – то можливий варіант тривалої боротьби: не виключаю, що на Майданах не тільки столиці, але й обласних і районних центрів люди збиратимуться протягом усього 2014 року. У короткостроковій перспективі енергія Майдану має дати оновлення владних кабінетів справжніми, а не показ ушними, євроінтеграторами. Шлях до цього – голосування у Верховній Раді під тиском євромайданівців за Акт відновлення конституційного ладу (2010 року ВР не міняла конституцію зразка 2004 року, це зробив під тиском режиму Конституційний суд). У такому випадку чергові президентські вибори мають відбутися вже цього року. Інший варіант – перемога висуванця Євромайдану на президентських виборах у березні 2015 року. Довгострокова перспектива – впровадження новою владою модернізації України за євростандартами. Якщо вона (не доведи, Боже!) не буде здатна до цього – з’являться нові майдани. Адже це наша національна традиція, яка сягає у часи вічевого права Київської Русі й козаччини та Магдебургського права.
