Ігор Ковальчук і Євген Олійник вісім місяців пробули в полоні. Фото Ольги Матвієнко
Полтавський правозахисник Василь Ковальчук протягом декількох місяців займається звільненням військовослужбовців із полону бойовиків на Сході України.
28 квітня він привіз зі Сніжного, який розташований у 80 кілометрах від Донецька, двох хлопців. Ігор Ковальчук і Євген Олійник вісім місяців пробули у полоні терористів із самопроголошеної ДНР. Потрапили туди, коли намагалися прорватися із Іловайська.
– 26 серпня наші позиції обстріляли із різних сторін зі зброї різних калібрів. Мені поставили задачу прикривати відхід нашої колони, а танка у якому я був підбили. Ми прийняли рішення прориватися в сторону Маріуполя, але не прорвалися, потрапили до полону. Тоді мало що розуміла, просто перебували в шоковому стані, – пригадує Ігор Ковальчук.
В іншому місці, але в той самий день до потрапив до полону Євген Олійник. Ні один, ні другий, на щастя, поранень не отримали. Хлопці увесь цей час були разом. Спочатку чотири місяці в Сніжному, а потім їх перевезли до Комсомольська Старобешівського району.
Розповідають, що фізично над ними не знущалися, але морально було складно. Чи не найчастішим запитанням було: «Чому прийшли на нашу землю?». За їхніми словами, до військовослужбовців Збройних сил так звані ополченці ставляться краще, ніж до учасників добровольчих формувань. Іноді давали подзвонити додому. Зустрічали і різне ставлення з боку місцевого населення. Подекуди люди навіть допомагали та підгодовували хлопців.
– У полоні не настільки важко, щоб це не можна було винести, – говорить Євген.
Увесь цей час, за словами військовослужбовців, робили спроби визволити їх, але всі вони провалювалися. Історія звільнення почалася зі знайомства Василя Ковальчука із мамою Ігоря. Вона не опускала руки і стукала в усі двері. Проте скрізь розводили руками і допомогти не могли.
– Із мамою Ігоря Ковальчука ми давно познайомилися. Вона дуже активна жінка. На мене вийшла, бо у нас із Ігорем прізвища однакові. Спілкувалися, вона розповідала про сина, завдяки чому я потім зміг зрозуміти, що це дійсно він. Адже могли і підставити, віддати не того хлопця. Напередодні виїзду, коли вже остаточно зібрався їхати, жінка попросила повернути їй сина. Коли виїхали і подзвонили, то її радості не було межі. Їй вісім місяців не могли його повернути, – розповідає Василь Ковальчук.
Хлопці весь цей час були разом. Фото Ольги Матвієнко
Хлопців міняли «одного на одного» – двох полонених військовослужбовців на двох бойовиків. Із ким безпосередньо вели перемовини, правозахисник не розкриває, адже має надію на подальший обмін. У полоні і зараз перебувають наші хлопці, зокрема полтавці.
Звільнені сьогодні військові не з Полтави: Ігор родом з Івано-Франківської, а Євген із Дніпропетровської області. Приїхали в Полтаву рано вранці. За цей час встигли трохи відпочити. Про поселення у готелі «Україна», харчування і гроші на дорогу потурбувався голова Полтавської обласної ради Петро Ворона.
Хлопці відростили бороди, виглядають втомленими, але говорять, що почувають краще, ніж позавчора. Навіть жартують, що тепер точно зустрічатимуть Новий рік вдома з рідними, як обіцяв президент.
Євген Олійник вже встиг побачитися із рідними, коли дорогою до Полтави проїжджали Дніпропетровщину Але зустріч із дружиною і донькою ще попереду, адже вони зараз живуть у Волинській області. Ігоря Ковальчука вдома чекає мама, яка вісім місяців не покидаючи надії, чекала сина.
